Президент ФВУ підбив підсумки року 2019-го та познайомив з основними цікавинками року 2020-го.
У літопис вітчизняного волейболу рік 2019-й уже вписаний особливими сторінками. Адже у ньому наші чоловіча та жіноча збірні синхронно здобули путівки до фінального раунду чемпіонату Європи, а згодом підопічні Угіса Крастіньша ще й наробили там гучного галасу, пробившись до чвертьфіналу та ледь не здолавши майбутнього тріумфатора турніру – Сербію.
Були й інші резонансні події, серед яких окремо слід виділити виступи наших національних команд у змаганнях «Золотої Євроліги» та підписання «революційного» Меморандуму щодо тісної співпраці з Польським волейбольним союзом. Відповідно, у рік 2020-й волейбольна Україна вступила з новими планами та амбіціями, а також в очікуванні нових резонансних подій. Про все це – наша детальна розмова з президентом національної Федерації Михайлом Мельником…
– Михайле Григоровичу, якраз рік тому наші чоловіча та жіноча збірні гарантували собі вихід до фінальної частини ЧЄ-2019. Таке синхронне досягнення їм вдалося вперше. Але, здається, іншого від них ви й не очікували?
- Це справді так, оскільки через значне покращення своїх позицій у рейтингу ЄКВ (CEV) вони отримали у кваліфікаційних раундах суперників, із котрими мали вирішувати поставлене завдання успішно. Зрештою, вони це й зробили, хоча дівчата, на мій погляд, мали б виступити дещо впевненіше.
– Далі – «Золота Євроліга». Наскільки нам відомо, принаймні перед чоловічою збірною стояло завдання виходу до «Фіналу чотирьох»?
– Стояло, оскільки вона грала фактично основним складом. І все складалося ніби добре. Та в підсумку у вирішальному протистоянні з Білоруссю підопічні Угіса Крастіньша програли дуже важливу партію, яка й стала вирішальною. Це прикро – втратити можливість зіграти у квартеті найкращих саме через один програний сет. Два додаткових матчі із досить сильними суперниками нам однозначно не завадили б. Тому, вважаю, тут недопрацювали всі разом – і федерація, і тренерський штаб, і самі гравці. Певно, треба було приділити більшу увагу психологічному аспекту у підготовці.
Що цікаво, наших дівчат від потрапляння до «Фіналу чотирьох» також відділила одна партія. Тільки вже не виграна. У заключному поєдинку в Словаччині підопічних Гарія Єгіазарова влаштовувала навіть поразка з рахунком 2:3. Вийшло ж 1:3. Знову ж таки – два додаткових матчі з хорошою конкуренцію їм пішли би на користь. Але якщо пригадати, що у жіночій збірній відбувалися певні варіації зі складом, активно залучалися деякі дебютанти команди, то назвати її виступ незадовільним буде неправильно.
Зрештою, сталося як сталося, тож залишалося сподіватися, що напередодні чемпіонату Європи в обох наших командах зроблять правильні висновки…
– Виходить, що у чоловіків ця сама робота над виправленням помилок пройшла значно продуктивніше?
- Виходить, що так. Хоча не будемо забувати, що на континентальній першості жіноча збірна зіштовхнулася з рядом як об’єктивних, так і суб’єктивних проблем. Травма основного ліберо Христини Нємцевої, відмова з боку ЄКВ у дозаявці універсальній Богдані Анісовій, не найкращий стан здоров’я у діагональних Олесі Рихлюк з Анастасією Крайдубою – зрозуміло, що все це вдарило по потенціалу команди досить серйозно. Плюс до того, як мені здається, стався прорахунок у фізичній підготовці, оскільки у потрібний момент гравці виявилися не на піку можливостей, виглядали вайлуватими. Можливо, навіть перетренувалися.
Не оптимальним вийшов і календар ігор. Адже спочатку довелося зіграти з трьома фаворитами групи. І поразки від Бельгії, Італії та Польщі психологічного куражу дівчатам точно не додали. Але разом з усім тим усе одно мали обігрувати в ключовому протистоянні Словенію та виходити до 1/8 фіналу. Цього не сталося. Отже, таким виступом не можна бути задоволеним. Відповідно, будуть зміни як у тренерському штабі, так і в самій команді. Певно, якраз прийшов час для суттєвих новацій.
У зв’язку із цим хочу повідомити дуже цікаву інформацію. У Міжнародній федерації волейболу (FIVB) існує спеціальна програма підтримки окремих країн, коли вона за власний рахунок забезпечує їм допомогу з боку кваліфікованих іноземних тренерів-консультантів. Так от ми зробили відповідний запит стосовно такого спеціаліста для нашого жіночого волейболу, і фактично вже отримали позитивну відповідь. Тобто, протягом цілого року цей самий фахівець надаватиме постійну допомогу, насамперед, національній збірній, а паралельно із тим усім іншим віковим командам країни та окремим клубам.
Президент ЄКВ Александар Борічіч пообіцяв допомогти вирішити це питання позитивно, тож фактично залишилося домовитися стосовно конкретної кандидатури. Нам було б найкраще залучити такого спеціаліста з Італії, проте, ймовірно, це буде бразилець.
Та хоч як там було, а приїзд закордонного кваліфікованого тренера-консультанта, на моє переконання, має дати позитивний поштовх і в прогресі жіночої збірної зокрема, і всього жіночого волейболу країни загалом. Тож нам залишилося вирішити певні технічні моменти і, ймовірно, незабаром Україна стане другою державою з Європи, яка отримає допомогу вищезгаданої програми FIVB. Першою стала Естонія…
– Повертаючись до ЧЄ-2019, неможливо не відзначити виступ чоловічої збірної. Певно, після невдач у жінок, він, як кажуть, став справжнім бальзамом для душі?
– Навіть більше! Звісно, десь внутрішньо ми розуміли, що потенціал у неї дуже серйозний. Але потенціал – то одне, а гра – інше. Ось, наприклад, потенціал цілком дозволяв обіграти команду Нідерландів, але на майданчику сталося інакше. Натомість, і та поразка, і важливі перемоги над міцними суперниками з Чехії та Естонії, як мені здається, допомогли хлопцям загартуватися психологічно. Вони, що називається, на цьому грандіозному святі волейболу зуміли відчути себе своїми серед своїх. Тож у плей-офф, граючи в Антверпені за аншлагу в залі проти Бельгії, підопічні Угіса Крастіньша спромоглися бути міцними горішками. І у важкі моменти не «луснули», а продовжили гідну боротьбу. Звісно, тут варто окремо відзначити й психологічний вплив тренера. Він віднайшов вірні мотивуючі слова, які зберегли збірну України монолітним колективом. Тому, зрештою, не витримала грізна Бельгія, а потім буквально дивом «відскочила» потужна Сербія…
Нещодавно, перебуваючи у Люксембурзі на церемонії жеребкування змагань «Золотої Євроліги-2020», мені знову довелося почути багато схвальних слів на адресу чоловічої збірної. До неї почали ставитися зі справжньою повагою – на мій погляд, це найвагоміше її досягнення!
– Разом із тим наші чоловіки напряму забезпечили собі участь у фінальному раунді ЧЄ-2021, минуючи кваліфікаційний відбір. Відповідно, можливо, у планах підготовки вже сталися якісь домовленості стосовно класних спарингів, участі у солідних міжнародних турнірах?
– Поки що цей процес триває на стадії перемовин. Ми зробили офіційні пропозиції кільком потужним збірним, у тому числі й неєвропейським, їх взяли до уваги, але чітких відповідей ми поки не отримали. Можливо, першу точну інформацію отримаємо наприкінці січня, коли завершать формувати календарі своєї підготовки національні команди інших країн. Відверто кажучи, тут на 2020 рік сподівань у нас небагато – зазвичай, у провідних волейбольних державах плани на нього затверджувалися заздалегідь, плюс – Світова ліга та Олімпійські ігри. Натомість у 2021 році реально можемо зустрітися з міцними суперниками.
Ну, а жінок очікує кваліфікаційний турнір на ЧЄ-2021, тож для них підбиратимемо спаринг-партнерів одразу після жеребкування.
– У квітні наші збірні хлопців U-20 та дівчат U-19 братимуть участь у 2-му кваліфікаційному раунді ЧЄ-2020. Чи можливо, відповідно до підписаного Меморандуму із Польським волейбольним союзом, організувати для них підготовчі спаринги з польськими командами однолітків?
– Це цілком реально, тим більше, мова про це вже йшла. Але тут треба врахувати календар наших внутрішніх змагань, адже деякі лідери виступають у клубах Суперліги, і віднайти зручне для обох країн «віконечко». Будемо вирішувати це питання найближчим часом…
- Ну й, нарешті, останнє питання. Чи реально Україні стати господарем проведення «Фіналу чотирьох» у «Золотій Євролізі» чи, наприклад, фінального раунду чемпіонату Європи в якійсь окремій віковій категорії?
- Ми хотіли це зробити вже у 2020-му році. Більше того, керівництво ЄКВ пропонувало взяти нам фінал жіночої «Золотої Євроліги», оскільки в Болгарії виникли серйозні труднощі. Однак насправді це дуже непроста процедура, необхідно вирішити масу різних питань, у тому числі й фінансових. Зробити це у стислі терміни, буквально за місяць-два – справа дуже ризикована. Тож ми відмовилися, але разом із тим дуже ретельно будемо проробляти варіант проведення в Україні «Фіналу чотирьох» у чоловіків 2021 року. Якщо ж ні – тоді прийняти фінальний етап континентальної першості серед юнаків чи дівчат. Це реальніше. Сподіваюся, профільне Міністерство поставиться до цієї ідеї з розумінням та надасть необхідну допомогу.
Взагалі, залучення до нашої країни міжнародних змагань – дуже серйозний аспект у популяризації волейболу. Тому однозначно будемо наполегливо працювати в цьому напрямку!