Капітан жіночої збірної України U-17 розповіла про впевнену перемогу на чемпіонаті EEVZA у Тбілісі.
- Анно, українська команда в Грузії стала чемпіоном достроково. Ви від початку турніру розраховували на першу сходинку?
- Звичайно, ми їхали в Тбілісі тільки за першим місцем, тому тут нічого дивного. Єдине – не очікували, що перемоги будуть настільки легкими. Свого максимуму ми так і не продемонстрували, відчувається, що потенціал у нас набагато вищий. Так, зараз були важкі розіграші, звісно, ми програвали м’ячі, але все одно відчували, що сильніші за всіх суперниць.
- У програній стартовій партії проти Естонії, з якою ви починали виступ на чемпіонаті, теж відчували, що сильніші?
- Саме у тій партії впевненності ще не було. Вийшли якимись розгубленними, переляканими. На прийомі «посипалися», а без якісної доводки, звісно, і забити було складно. Тож програли партію, і тут нас «відпустило». Тренери зробили певні перестановки, випустивши Євгенію Хобер, і з позиції діагонального гравця перевели у догравальниці Вікторію Лохманчук. Тому далі по ходу турніру у нас проблем практично не виникало.
- Якщо порівняти нинішню збірну із командою, яка брала участь в останньому відборі чемпіонату Європи в Ризі, що змінилося?
- Команда стала сильнішою, це однозначно! У нас є п’ять високих гравців із потужною атакою. Також ми стали набагато впевненніше приймати. Але давайте не робити якихось глобальних висновків, бо тут, у Грузії, ми – найкраща команда, а у Ризі на фоні Сербії просто були «блідими тінями». Так, ми точно додали у впевненності, але, знову ж таки, рівень суперниць у Тбілісі дещо відрізнявся від тих команд, з якими нам довелося грати у Ризі. Тож подивимося на себе у матчах із сильними командами. Але, гадаю, Україна стала грізною силою в Європі у нашому віці.
- Проаналізуйте матч із Латвією. Після п’яти партій з нею у Ризі в січні ви ж розуміли, що саме вона – ваш головний конкурент у Тбілісі?
- Тоді ми грали з Латвією у неї вдома, їй допомагала домашня атмосфера, в деяких моментах, якщо не помиляюся, і судді! Але тут ми справді були набагато сильнішими за латвійок. Як на мене, мали вигравати – 3:0. Проте після переможних двох партій занадто рано повірили у загальний успіх. І в третьому сеті дозволили суперницям піти далеко у відрив, хоча ближче до кінця їх наздогнали – 18:18. Та потім чомусь знову просто відстояли на майданчику – ось і 19:25. Зате програнна партія швидко привела нас до тями. Заключну партію ми розпочали впевненно – 8:2 і легко втримали перевагу до кінця – 25:15.
- Задоволені, що вдалося посісти перше місце, і чи не шкодуєте, що не приїхали суперниці із Росії, Білорусі, Польщі?
- Звісно, раді, що стали чемпіонками, на що і націлювалися! Але дуже хотілося пограти із сильними командами. Тут не вдалося. Що ж, спробуємо проявити себе якнайкраще у квітні, коли в Росії відбудеться другий етап відбіркового раунду чемпіонату Європи (U-19), і нашими суперницями нашими будуть ті ж росіянки, а також словенки і фінки.
- Але ж перед цим ще буде стартовий раунд кваліфікації, який пройде в Україні у січні...
- Скажу відверто: рівень суперниць із Швеції, Кіпру та Ісландії не вражає. Подумки треба серйозно готуватися на наступний раунд. Ми добре пам’ятаємо, що Росія – чемпіон Європи. А на такі команди і налаштування буде зовсім іншим…
