Догравальниця збірної України розповіла про свій шлях у волейболі та поділилася очікуваннями від виступів на ЧЄ-2019.
23 серпня, поєдинком проти національної команди Бельгії, жіноча збірна України розпочне свій виступ у груповому раунді Чемпіонату Європи-2019, що стартує у польському місті Лодзь. Шлях до здобуття путівки на цей форум був непростим, оскільки підопічні Гарія Єґіазарова, через різні причини, фактично жодного разу не зібралися оптимальним складом. Натомість можливість проявити себе отримали гравці, за якими спеціалісти вбачають лідерський статус в оновленому обличчі української збірної, якого вона має набути у найближчому майбутньому. Однією з таких волейболісток є 21-річна Карина Денисова, чий прогрес досить очевидний. Зокрема, у матчах цьогорічної «Золотої Євроліги» вона виявила себе універсальним виконавцем, вдало справляючись з роллю провідного бомбардира та надійного майстра прийомів, а у нещодавньому протистоянні з білорусками в рамках міжнародного турніру «Кубок Незалежності-2019» фактично власноруч вибила суперниць з прийому, оформивши своїй команді на подачі 11 очок поспіль!
- Карино, насамперед, дозвольте висловити захоплення вашою серією подач у поєдинку з білорусками! Перетворити рахунок 4:4 на 15:4 – це вже не аби що. Але щоби при цьому на прийомі не поралися одразу троє ліберо суперниць – такого, відверто кажучи, бачити ще не доводилося!
- Ну-у-у… Це волейбол – тут і не таке трапляється. Але, не приховуватиму, було приємно. Хоча насправді нічого особливого я не робила. Просто помітила, що основна ліберо білорусок дещо нервувала, тому спробувала подавати саме в її напрямку. А що з того вийшло – то навіть мене саму здивувало.
- Не сумніваюся, всі вболівальники збірної України будуть у повному захваті, якщо такі ж подачі у вас виходитимуть і в матчах континентальної першості!
- Я дуже старатимуся! Та й всі ми дуже старатимемося, аби за нашу гру на Чемпіонаті Європи-2019 не було соромно! «Кубок Незалежності-2019» показав, що, попри певні негативні моменти, ми цілком спроможні грати на конкурентному рівні. Головне – вірити у власні сили та повністю довіряти наставнику! Саме таким чином ми налаштувалися на вищезгаданий матч з білорусками. Саме таким чином налаштовуватимемося і на кожен поєдинок ЧЄ-2019. А інакше й бути не може!
- Багато хто каже, що завданням-мінімум для збірної України є вихід з групи до 1/8 фіналу змагань. Цікаво, а що є завданням-максимум?
- Знаєте, ми про це взагалі не думаємо. Наше завдання-мінімум – це боротьба за перемогу в кожному матчі! Навіть проти визнаних грандів. А завдання-максимум – це повернутися додому з гордо піднятими головами, усвідомлюючи, що задля досягнення позитивного результату ми справді віддали всі сили, боролися з максимальною самовіддачею. Ну, а яким той результат вийде – не хочу загадувати…
- Ваше протистояння з командою Бельгії спеціалісти вважають очним поєдинком за третє місце в групі…
- Справді, якщо подивитися у континентальний рейтинг,то безумовними фаворитами нашої групи є Польща та Італія. А Бельгія та Україна – най вірогідніші претенденти на третю позицію. Але це – в теорії. На практиці ж все може вийти зовсім по іншому. Бельгійки – справді не подарунок. Ми передивилися чимало відео з їхніми матчами, в тому числі останніми. Звернули ретельну увагу на всі їхні сильні сторони, детально розібрали всі недоліки. Але ж і вони, не сумніваюся, у своїй підготовці розібрали нас «по гвинтиках». Відповідно, хто зробив це краще, точніше, уважніше – той переможе і на майданчику…
- У змаганнях цьогорічної «Золотої Євроліги» збірна України перебувала за крок від потрапляння до «Фіналу чотирьох». В останньому матчі у Словаччині вам необхідно було взяти дві партії у невмотивованих уже господарок паркету, яких на своєму паркеті ви розтрощили – 3:0. Але поєдинок завершився поразкою – 1:3. Чому так сталося?
- Важко дати однозначну відповідь… Можливо, ми вже дещо розслабилися, зарано порахувавши вихід до «Фіналу чотирьох» справою зробленою. А ще скоріше – словачки видали одну із найкращих своїх ігор. Позбувшись тягаря відповідальності за результат, втративши останні шанси вибороти в групі «прохідне» перше місце, вони зіграли максимально розкуто, на неймовірному психологічному куражі. І в них виходило майже все. В той же час, хоч як прикро, далеко не все виходило у нас. Помилок вистачало. І, зокрема, я також мала чимало претензій до власних дій...
- Можливо, не вистачило і підтримки вболівальників?
- Безумовно! Підтримка глядачів на трибунах – то, насправді, наш сьомий гравець. Пригадую, коли ми грали у переповненому залі в Івано-Франківську, і під час звучання Гімну раптово зник звук, так вболівальники продовжили співати його з таким натхненням, що в нас мурашки по шкірі побігли. Це було щось!
- Карино, сезон у вас вийшов загадковим. Ви мали його розпочинати в італійській «Казерті», натомість опинилися у словацькій «Братиславі»…
- В Італії все було добре, крім ставлення керівництва клубу. Стосовно мене воно не виконало жодних зобов’язань, хоча команда виступала у Дивізіоні А2 і, зрозуміло, умови були скромними. Звісно, я залюбки залишилися б в Італії – чарівній особисто для мене країні, де рівень клубного волейболу досить високий. Але тільки не в «Казерті». Відповідно, мій агент оперативно відшукав варіант із «Братиславою». Мені він сподобався, і я швидко перебралася до Словаччини.
- Де вже на другий місяць виступів отримали титул MVP грудня!
- Було таке.
- Чому ж не залишилися в «Братиславі» на новий сезон?
- Ми добре грали, постійно ділили перше-друге місця, але у фіналі плей-офф поступилися принциповому супернику – 2:3. На відміну від «Казерти», клуб виконав усі контракті зобов’язання і хотів мене залишити, але не захотіла я. Причина – низький загальний рівень чемпіонату і, відповідно, слабенька увага до нього. Глядачів на трибунах зазвичай збиралося замало. Взагалі, у Словаччині є два явних лідери, яким всі інші значно поступаються. Тож грати у такому чемпіонаті – це власний регрес. А потім так сталося, що певні люди з керівництва «Братислави» опинилися в «Олімп Прага». Туди ж вирушила наша основна зв’язуюча. Вирушила до Чехії і я. Там загальний рівень чемпіонату вищий за словацький, тому, сподіваюся, сезон у ньому піде мені на користь.
- У вас кохання до волейболу, що називається, виникло з першого погляду?
- Саме так! Звісно, відіграло свою роль і те, що в мене вся сім’я волейбольна, але я про свій вибір ніколи не жалкувала.
- Зріст у вас не дуже волейбольний…
- Справді, як для діагональної, в амплуа якої я розпочинала у «Сєвєродончанці», моїх 183 см замало. Тож коли мене перевели в четверту зону – поставилася з розумінням. А потім ще й подякувала за це. Адже «четвірка» знаходиться у грі значно частіше, доводиться відпрацьовувати й на прийомах, і мені це дуже до вподоби. Взагалі, живу волейболом 24 години на добу!
- Невже крім волейболу часу ні на що інше не залишається?
- На особисте життя. Але його ду-у-у-же мало!
- Однак ваш літній відпочинок у Туреччині не залишився поза увагоюокремих мас-медіа. Захопливі коменти до фото звідти зашкалювали!
- Це мене здивувало. Тим більше, фотографії були звичайними, яких у кожного відпочиваючого на морі збираються десятки.
- Певно, ваша закоханість у волейбол настільки відчувається журналістами, що вони тепер за вами і в Туреччині стежать. Цікаво, чим би ви займалися у житті, якби волейболу не було взагалі?
- Мені про це навіть подумати страшно!!! Хоча… Зізнаюся вам першому: я дуже боюся літати! Але разом із тим мені це дуже цікаво. Давно мрію якось побувати у кабінці пілота. Тому, певно, якби не волейбол, то навчалася б саме на пілота літака! Також люблю всіляку домашню тваринку. На жаль, мати власну не маю можливості. Зате у Запоріжжі, біля Палацу спорту «Юність», постійно вештається забавний песик. Так ми з дівчатами зі збірної неодмінно приносили йому щось смачненьке. Треба було в ці моменти бачити безмежно закохані очі того песика! О, згадала! Ще дуже люблю фігурне катання. І сама трохи катаюся. З партнером. Яким, зазвичай, буває бортик! Тому більше подобається дивитися виступи справжніх віртуозів на ковзанах. Відверто ними захоплююся.
- А у волейболі є справжнє захоплення?
- Є! Але в чоловічому. Це славнозвісний француз Ервін Нгапет. Кохаю його безмежно!
- Він про це знає?
- Слава Богу – ні! Втім, я ж кохаю його чисто по-волейбольному. Зі сторони здається, що йому на майданчику все вдається напрочуд легко. Але добре розумію, скільки за тою «легкістю» криється важкої праці. Тож і сама намагаюся відпрацьовувати кожне тренування на повну.
- Мрієте стати Нгапетом жіночого волейболу?
- Це неможливо! Хоча… Мріяти ж ніхто не забороняє, правда?..
СКЛАД ЗБІРНОЇ УКРАЇНИ НА ЧЄ-2019:
Пасуючі: Олександра ПЕРЕТЯТЬКО («Єнісей», Росія), Алла ПОЛІТАНСЬКА («Алтай», Казахстан*), Дар’я ВЕЛИКОКОНЬ («Хімік»);
Ліберо: Анастасія КАРАСЬОВА («Волинь-Університет-ОДЮСШ), Вікторія НІКОЛАЙЧУК («Орбіта-ЗНУ-ОДЮСШ»);
Догравальниці: Надія КОДОЛА («Канни», Франція), Анна СТЕПАНЮК («Джакарта», Індонезія*), Карина ДЕНИСОВА («Олімп Прага», Чехія);
Діагональні: Олеся РИХЛЮК («Галатасарай», Туреччина), Анастасія КРАЙДУБА («Будовляни Лодзь», Польща);
Центральні блокуючі: Ірина ТРУШКІНА («Хемік Поліце», Польща), Світлана ДОРСМАН («Островець-Свентокшиський», Польща*), Юлія ГЕРАСИМОВА («Карайолларі», Туреччина), Діана КАРПЕЦЬ («Прометей»).
ПРИМІТКА. Під знаком * вказані клуби гравців, в яких вони завершили минулий сезон.
