Iнтервью з новим президентом ФВУ.
- Чи мріяли Ви стати Президентом ФВУ?
- Коли я свого часу став єдиним в Україні волейбольним суддею Міжнародної категорії, під час інтерв‘ю мене запитали, чи мріяв я про це з дитинства. Моя відповідь трохи спантеличила – як взагалі міг про таке мріяти звичайний сільський хлопчак із незаможної родини? (Посміхається – прим. ред.) Але протягом останнього року я всерйоз замислився над головуванням у ФВУ. Я проаналізував свій корисний досвід на керівних посадах, який у комплексі з моїми досягненнями у світі спорту обов‘язково повинен дати позитивний результат для розвитку волейболу в нашій країні. А досвід у мене дійсно багатий: на міжнародному рівні - я був суддею в Італії та Аргентині на Фіналі ліги європейського чемпіонату з волейболу, на внутрішньому рівні країни – я заступник Міністра освіти, головую в Комітеті з фізичного виховання та спорту МОН України. Протягом 55-ти років мого життя я жодного разу не почув слів докору за недостойні вчинки. Моїй натурі не властива аморальна поведінка, я серйозна людина, з тверезим світосприйняттям.
- Поділіться враженнями від перших днів президентства? Чи присутній ентузіазм та грандіозні плани?
- Головне, що в мене є впевненість! Я вірю у власні сили та сили своєї команди. Ми вже почали проведення кропіткої ревізії кадрів. Уже розгорнули активний пошук співробітників, які займуть вакантні посади в ФВУ. Найголовніша вимога до претендентів – мислити на одній хвилі. Можу похвалитися тим, що однією з «перших скрипок» у моїй команді стане Президент СК «Фаворит» Володимир Дорош. Після приватної бесіди ми зрозуміли, що наші думки стосовно волейболу майже копіюються! Саме такі люди-однодумці мають ввійти до оновлено складу ФВУ, тоді разом ми докладемо максимум спільних зусиль задля розвитку волейболу.
- Минулого року відзначали 90-річчя волейболу в Україні. Що на сьогоднішній день є найбільшою проблемою?
- Справді, волейболу 90 років. Мені, звісно, трохи менше. Але я впевнено можу сказати, що знаю про цей вид спорту все, адже все моє життя тісно пов‘язане з волейболом. На сьогоднішній день я пройшов тернистий і зовсім нелегкий шлях волейбольного світу: як гравець – відстоював честь області, як викладач коледжу фізичної культури – здобув чималий педагогічний досвід (23 роки діяльності), як тренер – загартовував спортивний дух юних волейболістів, як суддя – виконую професійні обов‘язки під час волейбольних ігор не лише в Україні, а й далеко за її межами (змагання міжнародного рівня). Тому впевнено можу стверджувати, що розумію ситуацію волейболу докорінно. Я зрозумів, що волейбол жив і живе так, як живемо ми і вся країна - синусоподібно: то були злети, то були падіння. Від економічної ситуації в країні у волейболі залежить дуже багато, але не все. Наприклад, відомо що така країна як Бразилія, дуже бідна держава, але в плані волейболу – тримає першість. Важливіше любити спорт, працювати над собою, заохочувати спортсменів, стимулювати їх. На міжнародній арені ми входимо до 20-ки волейбольних країн Європи, на мою думку, це не те місце, де ми повинні знаходитися. Якби це стосувалося економіки – чудово, але для спорту це не той рівень, яким можна вихвалятися. Є до чого прагнути. Країна-сусідка – Росія – може пишатися набагато кращим результатом. Але прикрий парадокс: серед кращих волейболістів Росії – трійка вихідців з України! Ці хлопці, на превеликий жаль, покинули нашу державу та реалізувалися у Російській Федерації. Подібний неприємний досвід дублюється з нашими колишніми спортсмени, які емігрували до Польщі, Німеччини та інших іноземних країн, та відстоюють волейбольну честь на чужині. Саме факт втрати талановитих волейболістів я вважаю найбільшою проблемою спортивної галузі України.
- Ваша мета у роботі ФВУ?
- Зайнявши пост Президента ФВУ, я поставив для себе конкретну мету – привести український волейбол до 1 місця на міжнародному рівні. І це не гучні заяви, все досить реально, цілком досяжні цілі. У нас підростає молоде покоління волейболістів, які прогнозують високий рівень результативності. Потрібно трохи їм допомогти, підтримати, спрямувати у вірному руслі – і з боку держави, і з боку інвесторів. Під час промови на Конгресі ФВУ я не прагнув увести когось в оману, нічого не фантазував, я заявив, що ФВУ повинна займатися двома напрямками: національними збірними (вони є лицем нашого волейболу) і дитячим волейболом. Місія Президента ФВУ, напевне, схожа з обов‘язками дипломата – шукати та знаходити людей, які готові максимально допомагати волейболу. Але без кардинального реформування не можливо досягти поставлених цілей.
- Які ж зміни та нововведення будуть застосовані для розвитку цього суто українського виду спорту?
- Я планую цілий комплекс реформ. Про кадрові зміни я вже згадував, про акцент на підтримку нового покоління волейболістів також розповів. Поділюся ще своєю мрією. По роду своєї діяльності я зобов‘язаний товаришувати з усіма видами спорту. Із більшістю спортивних федерацій у нас укладені договори про співпрацю. Відвідуючи черговий футбольний Чемпіонат («Шкіряний м‘яч»), я був приємно вражений кількістю охопленої аудиторії гравців. Цього року в кожній віковій групі Чемпіонату було задіяно не менше, ніж півмільйона дітей! Я заприсягся створити подібний масштабний Чемпіонат і для прихильників волейболу. Моя мрія – зробити такий прогресивний ривок. І ця мрія не є якоюсь космічною, все досить реально. І не вимагає таких колосальних фінансових витрат, як футбол. Дуже доречно. Що тепер моє посадове становище лише сприятиме втіленню мрії в життя.
- Чи привітали Вас друзі чи партнери з перемогою й новою посадою?
- Звісно. Від колег я приймав вітання в першу чергу. Приємно, що Сергій Бубка (Президент національного олімпійського комітету) теж не оминув увагою моє нове призначення й привітав із очоленням ФВУ. Я впевнений, що не розчарую тих, хто віддав мені свої голоси під час виборів Президента ФВУ. Доля українського волейболу певною мірою в моїх руках, а це для мене дуже важливо!
За матерiалами favorit.poltava.ua
