Головний тренер збірної України юнаків U-17 розповів про підготовку до турніру EEVZA, який прийматиме латвійський Даугавпілс, про першого суперника - Росію, і про те, чи вдалося залучити до команди усіх найсильніших.
- У цей час ми проводимо навчально-тренувальний збір на базі київського спортивного ліцею інтернату. Команда зібрана на основі КСЛІ - чемпіон у цій віковій категорії, плюс додані гравці з усієї України. Тут і Чернігів, і Житомир, і Черкаси, і Харків... Не вийшло залучити лише одного дуже сильного волейболіста із Дніпра - не вдалося йому своєчасно зробити закордонний паспорт.
- Як проходить збір, є якісь проблеми у підготовці?
- Абсолютно ні в чому ми собі не відмовляємо. Національна Федерація нас забезбечила усім необхідним, плюс фінансово підртримав голова відділення НОК України в Житомирській області Олександр Оніщук, тому у фінансовому плані у нас усе на найвищому рівні. У нас більшість гравців географічно із Житомира, нехай, навіть, сьогодні вони навчаються в Києві, тому не випадково, що НОК України Житомирської області підтримує нас, і не випадково, що головним тренером призначили саме мене.
- У цьому віці планувалося, що команду очолить тренер КСЛІ Наталія Братчик...
- Все правильно, вона планувалася головним тренером збірної, я - помічником. Але у неї в сім'ї сталася трагедія - померла мама, тому у цій ситуації вона попросила зняти з неї велику відповідальність. Я очолив цю збірну, а син Наталії Братчик - Віталій, який багато працював із цими хлопцями і їх знає, буде мені допомагати.
- До змагань залишилося небагато часу, а свій перший матч граємо із командою Росії. Як вважаєте, може краще було би з нею наприкінці турнірного шляху зустрітися, коли знайдемо "свою" гру?
- Так, Росія також сильна збірна, як і Польща, але... Тут, думаю, буде присутнім елемент несподіванки. Ніхто не знає гравців ні Росії, ні України. Підбір волейболістів у нас дуже хороший. Хлопці 2001 року народження, практично усі під 190 см, а один - під два метри. Так що команда у нас дуже потужна. Після одного з тренувань ми гравцям озвучили, що перша гра у нас проти команди Росії, так вони налаштовані тільки перемагати. Тим більше - з цього року перше місце на змаганнях EEVZA дає можливість потрапити у фінал чемпіонату Європи напряму, тому стимулів у нас дуже багато. Я сказав: "Хлопці, будемо землю гризти зубами, але маємо цю путівку здобути!" Я дуже емоційний тренер. Коли в мене грає команда, я разом з хлопцями на тому майданчику, переживаю, разом із ними рухаюся. Хтось із гравців вистрибує атакувати, і я на тренерській лаві вистрибую разом з ним.
- У цьому віці, напевне, ключова роль буде приділена психології, адже рівень майстерності у гравців не надто високий?
- Важливо правильно підвести команду до самих змагань, щоби всі були у найкращих ігрових кондиціях. Є гравці, які володіють достатньо серйозно технікою, навіть у цьому віці. І напад потужний, і блок міцний, і захисні дії на хорошому рівні. Будемо старатися витиснути максимальний результат на данному етапі. Але правильно запитуєте - психологія тут буде також грати важливу роль.
- Нинішнього року у нас юніорська збірна стала другою на континенті. Ваші підопічні на три-чотири роки молодші. Можна говорити, що і від вашої команди можна чекати високих результатів?
- Можна і будемо чекати! Підбір гравців навіть по зросту у нас дуже хороший. Потрібно і далі з ними працювати. Важливо їх утримати, щоб ніхто їх не розібрав. Було би дуже добре на наступний сезон цією збірною заявитися у чемпіонат України в першу лігу. За рівнем гри хлопці абсолютно вільно там почуватимуться. Вони вже зможуть обкатуватися з "мужиками", здобувати хороший ігровий досвід. Для них це був би стимул, що за ними слідкують, про них піклуються, що з ними працюють і бачать у них перспективу. У першій лізі турова система, потім боротьба у групах за місця, тож не такі там величезні витрати.
- Можливо, і не величезні, але тисяч під 200 на сезон їх десь треба знайти...
- Думаю, Олександр Оніщук нам міг би допомогти у цьому. Ми бачимо, як багато він робить для команди, думаю, і в цьому випадку підставив би своє плече.
- Ви говорили, що не всі приїхали до збірної із тих, кого ви планували залучити. Це втрата для збірної, чи гравці там не для основного складу?
- От волейболіст із Дніпра Станіслав Величко - це був би гравець стартового складу однозначно. Він дуже хороший і перспективний волейболіст. Телефонував я до Дніпра, просив зробити терміново закордонний паспорт. Але там відповіли, що він живе десь у селі за 200 кілометрів від обласного центру, тому там не все так просто. Однак документами все одно необхідно займатися, якщо не на цей турнір, то на наступний. Бо ми дуже на нього розраховуємо!
