По завершенню сезону президент ВК «Решетилівка» Олександр Біленький заявив, що на наступний сезон його клуб заявлятиметься одразу до Вищої ліги і, навіть, до Єврокубків. В інтерв’ю сайту sport.pl.ua голова Полтавської обласної ради розказав про команду та її перспективи.
– Олександре Юрійовичу, про те, як створювалася команда і на базі чого, вже багато сказано і написано, тому почнемо з більш актуальних запитань. Коли Ви заявили, що збираєтеся до Вищої ліги й до Єврокубків, одразу виникли два запитання: в якому міжнародному турнірі гратиме «Решетилівка» і де прийматиме матчі. Почнімо з першого: Ви заявляєтеся в Кубок ЄКВ чи в Кубок Виклику?
– Ми гратимемо у Кубку Виклику. Це останній Європейський турнір за статусом, але для нас виступи в ньому у будь-якому разі стануть корисним досвідом. Днями наш директор клубу Сергій Котьман був у Федерації, нам погодили й учать у Єврокубках і виступи у Вищій лізі. Прямо зараз подаємо заявку на Кубок Виклику.
– Ви зібралися у Єврокубки, але натомість в Чемпіонаті України заявилися лише до другого за рангом дивізіону. А чому не до Суперліги?
– Якщо коротко: це вдвічі дорожче. За спортивним принципом ми мали б грати у Першій лізі. Перескок до Вищої ліги коштує 40 тисяч євро. Перескок до Суперліги — 80 тисяч. Хоча за складом, я не можу сказати, що ми будемо якось відставати від команд Суперліги. У нас варіанти для підсилення практично всіх позицій, хіба що окрім першого темпу, у нас їх і так четверо. А от позиції зв’язуючого, догравальника, діагонального ми збираємося підсилити, до того ж підсилити гравцями Суперліги.
– Де ви збираєтеся проводити домашні матчі у Кубку Виклику?
– У єврокубках є певні вимоги, зокрема зал має бути з трибунами щонайменше на 600 глядацьких місць. Такий зал у нас один — спорткомплекс «Динамо» (ГУ НП у Полтавській області). Там жорстке покриття як для волейболу, але у нас є домовленість з федерацією, що вони надаватимуть нам покриття для цих матчів. Ідеально було б грати у спорткомплексі ПЗМС, але тільки за умови, що там можна буде додавати розкладні трибуни, адже ті що є, вміщують недостатньо глядачів.
– Тобто мешканці Решетилівки Єврокубків не побачать?
– Для них буде організований трансфер. Ми возили вболівальників до Житомира на фінал Кубка України, тож доправити до Полтави на Кубок Виклику теж якось зможемо.
– Поговоримо про більш глобальні речі. Будь-який спортивний клуб, як власне і спорт, має виконувати ряд функцій: розважальну, виховну, соціальну і комерційну. Як щодо ВК «Решетилівка»? Розважальна є, виховна також, а от що з соціальною та комерційною? Чи є у клубі якась дитячо-юнацька структура, хоч у Решетилівці, хоч у Полтаві?
– Одна з ДЮСШ Полтави грає на Чемпіонаті України у своїй віковій групі як «Решетилівка-2».
– Очевидно, Ви маєте на увазі СДЮСШОР№ 2.
– Не готовий сказати. Мене просто попросили взяти їх під свою опіку. Ми придбали для них форму і допомагаємо їм брати участь у всеукраїнських турнірах. Що стосується Решетилівки, у нас там теж є ДЮСШ і ми пів року тому ввели туди ставку тренера з волейболу. Чи стане вона академією покаже час.
– Але це все комунальні структури. А як щодо власне структури клубу?
– Це є у планах і це було б правильно. Було б ідеально, якби ми були комунальним підприємством Решетилівської міської ради. Скажімо, міська рада створює КП ВК «Решетилівка», може на базі цього КП створити Академію і напряму фінансувати підготовку молодих футболістів. Зараз же у нас статус громадської організації, який має певні недоліки. Тому, створення власної ДЮСШ у нас є у планах. Ми маємо чудовий приклад кам’янського «Прометея», який створив власну академію. Але станом на зараз, у нас є лише співпраця з ДЮСШ, де є тренер з волейболу.
– А що з комерційною функцією? Навіть у такому популярному виді спорту як футбол, ми бачимо, що коли клуби не намагаються заробляти, це по-перше, знижує їх рівень, по-друге, коли у власника виникають проблеми, клуби просто зникають. Згадайте хоча б «Дніпро». Якщо говорити про ВК «Решетилівка»: квитки на матчі не продаються, про гучні трансфери за гроші теж не чутно, атрибутики ви теж не продаєте, принаймні на останніх матчах цього не було. За що збирається жити ВК «Решетилівка» окрім спонсорських коштів, в тому числі й Ваших?
– Ну так, вимпелами ми на бензин чи на автобус не заробимо. А якщо серйозно, нам ще немає навіть року. Сказати щоб за цей час ми розгорнули комерційну діяльність... ну, напевно, цим теж треба займатися і це було б правильно. З самого початку ми робили акцент на те, що нам допомагали спонсори, яких у нас декілька: це і ПЗМС, і Полтавський вентиляторний завод і компанія «Терафут» і багато інших. Окрім них нам ще допомагає Решетилівська міська рада.
– Ну, я власне тому й говорю про спайку з комунальними структурами досить скептично, адже у органів самоврядування змінюються керівники, у них бувають різні інтереси, і потім про ось такі команди просто забувають. Умовно, зараз міській голові Решетилівки подобається волейбол, через якийсь час вибрали когось іншого, а тому подобається бокс. І все, міська рада більше не звертає уваги на волейбольний клуб.
– Думаю, достатньо того що волейбол подобається мені і я найближчим часом нікуди не збираюся (Олександр Біленький - голова Полтавської олради, - Прим.). Це дає певні гарантії і з боку області, і з боку міста. Ті ж самі компанії, які заходять до нас на ринок дорожніх робіт ми теж хочемо зробити нашими спонсорами. Такі перемовини ведуться. Чим більше у нас буде спонсорів, тим нам буде легше.
– Ви колись розглядали можливість того, що ВК «Решетилівка» стане самостійною комерційною організацією?
– Комерційна структура це бізнес де треба заробляти. Заробляти тут, на мою думку, можна виключно на вихованні молодих гравців і трансферах. Стратегічно, ми звісно, таке завдання ставили, але через коли команді немає ще й року, і у нас немає своєї академії, про це говорити зарано. Розвантажити видаткову відомість, це можна сказати, моя блакитна мрія до якої я йду. Про прибуток поки що не думаю.
– Повернуся до соціальної функції. А скільки у ВК «Решетилівка» гравців з Решетилівки?
– Мені часто ставлять це запитання. Ну що ж, покажіть мені хлопця з Решетилівки, який зможе конкурувати з тими хто у нас є, і він безперечно гратиме. До слова, у нас такий волейболіст був — уродженець Решетилівського району Максим Кухта. Ми робили йому пропозицію, але він обрав полтавську команду «Радіус».
– У Решетилівці напевно є діти, яким подобається волейбол. Вони мають бачити якийсь шлях. Умовно: я хлопець який любить волейбол, у мене в місті є крута команда, якщо я добре тренуватимуся в ДЮСШ, я зможу там грати. Ви здатні показати такий шлях?
– Звісно. Коли відкривався оновлений спортзал Решетилівської гімназії, приїхали всі наші зірки і провели зі школярами відкрите тренування. Дітям було дуже приємно пограти у волейбол зі спортсменами і ми неодноразово повторюватимемо такі акції.
– Тобто принаймні пропагандою спорту ви займаєтесь?
– Так, у нас зараз район живе волейболом. Звістка про те, що ми стали чемпіонами України привернула велику увагу. Зрештою не всі розбираються у рангах дивізіонів і знають, що це лише Друга ліга (сміється). Головне що знають — ми чемпіони України.
Фото: Алина Титаренко
