Президент ФВУ дав оцінку роботи у 2020-му році та озвучив головні плани та події у році 2021-му.
Рік 2020-й у діяльності Федерації волейболу України вийшов неоднозначним, оскільки був насичений як позитивними, так і негативними моментами. Адже через пандемію коронавірусу без нагород внутрішнього чемпіонату вимушено залишилися команди чоловічої та жіночої Суперліги, повністю був зруйнований календар підготовки обох національних збірних, а чоловіча «молодіжка» взагалі залишилася «поза грою» на чемпіонаті Європи U-20. Але водночас загальний курс роботи ФВУ і прийняті нею непрості оперативні рішення у складні часи отримали фактично тотальну підтримку на XXVI звітно-виборчому Конгресі, що підтвердив і черговий візит до нашої країни президента ЄКВ Александара Борічіча. Разом із тим стався справжній історичний прорив континентального масштабу у волейболі пляжному, а ще Україна отримала статус держави, якій залюбки довіряють організацію та проведення найпрестижніших міжнародних змагань.
Більш детально про це та інше – в інтерв’ю прес-служби ФВУ з президентом Федерації волейболу України Михайлом Мельником.
– Михайле Григоровичу, рік 2020-й запам’ятався зіткненням із проблемами, вирішувати які українському волейболу ніколи раніше не доводилося. Зокрема, пандемія коронавірусу змусила відмовитися від визначення чемпіонів та призерів в обох наших Суперлігах. Зараз, коли пристрасті давно вгамувалися і можна дати виважену оцінку, як вважаєте – не було то рішення помилковим?
– Зараз уже з повною упевненістю можу сказати, що ми вчинили вірно. У визначенні володарів нагород ФВУ намагалася дотримуватися виключно спортивного принципу, коли за основу беруться остаточні результати, а не локальні. І, до речі, саме таким шляхом пішла переважна більшість інших країн, причому, не лише європейських. Щоправда, деякі критики наголошували, що чемпіонати варто було лише призупинити і дограти пізніше, як ми зробили це в інших лігах. Але ж Суперліга – то окрема мова. Керівники клубів заявляли, що не можуть виплачувати гравцям зарплату просто так. Особливо – легіонерам. Відповідно, їх треба було відпускати, а чемпіонати завершити достроково.
В інших же лігах усе було простіше. Вимушена пауза там майже нікого не злякала, і коли ситуація дозволила провести вирішальні матчі, переважна більшість команд висловилася саме за такий варіант. Таким чином, крім як у Суперлігах, переможців і призерів в інших дивізіонах ми визначили.
Паралельно нам вдалося успішно вирішити питання: хто має представляти Україну в жіночій Лізі чемпіонів – СК «Прометей» чи «Хімік»? При цьому емоції та дії керівництва южненського клубу зашкалювали до неприйнятного, що цілком могло завершитися для нього поганими наслідками. Та, зрештою, це право отримали обидві команди, в чому є певна заслуга і ФВУ. Так, не лише ми ратували за ідею дозволити певним країнам заявити до найпрестижнішого єврокубкового турніру більшу кількість учасників, замість тих, хто вимушено відмовився, але саме Україна запропонувала її чи не першою, і потім настирливо відстоювала.
Зрештою, щоправда, через різні причини єврокубковий сезон для наших клубів вийшов невдалим, оскільки лише «Епіцентр-Подоляни» показали пристойний результат, пробившись до чвертьфіналу Кубка Виклику. Але то вже питання до самих клубів…
– Коронавірус повністю зірвав календар роботи обох національних збірних…
– Так, і це дуже прикро, оскільки наші плани були серйозними. Насамперед, у «Золотій Євролізі», змагання якої скасували. Також до останнього не було ясно – коли має проводити матчі кваліфікаційного раунду ЧЄ-2021 жіноча збірна? Спочатку мова йшла про серпень, далі – про жовтень, потім – уже про січень 2021-го… Та, зрештою, керівництво ЄКВ вирішило не ризикувати і перенести кваліфікаційні поєдинки на травень. Нагадаю, що перший тур прийматиме у себе Португалія, а другий – Грузія.
Для чоловічої же збірної нам таки вдалося організувати навчально-тренувальний збір, котрий влітку пройшов у Запоріжжі. Це було непросто, оскільки у профільному Міністерстві нам казали: про який збір може йти мова, якщо всі змагання скасовані? Вибачте, але ж це абсурд: якщо у спортсменів, наприклад, Олімпіада або чемпіонат світу заплановані на наступний рік, то що - у поточному готуватися до них не треба?! Зрештою, із цим погодився безпосередньо профільний Міністр Вадим Гутцайт, який добре знайомий із подібними випадками з власної спортивно-наставницької практики. Тож наші збірники, все ж, згадали - що таке волейбол. Адже до того, через карантин, вони фактично два місяці нічого не робили.
Відповідно, провели у Запоріжжі корисну роботу, в якій на повну задіяли спеціальну «гармату» для відпрацювання прийомів м’яча. Це дуже важливий елемент, оскільки без якісного прийому досягати перемог нереально. Ось пригадайте чвертьфінальний поєдинок на Євроволей-2019 із Сербією, коли, за рахунку 21:18 на нашу користь, у суперників на подачу вийшов унікальний майстер Александар Атанасьєвіч і видав три абсолютні різні за силою і траєкторією спроби! Наші хлопці з ними не впоралися, бо раніше саме з такими подачами майже не стикалися. Відповідно, Атанасьєвіч, можна сказати, фактично врятував свою команду, бо виграй ми той сет – і рахунок у матчі став би 2:0…
Таким чином, за придбання цієї «гармати» хочу висловити на адресу Міністерства уже щиру вдячність! Але, знову ж таки, мене відверто дивує, чому у його спортивному звіті за 2020 рік жодним словом не згадали феноменальні успіхи наших майстрів волейболу пляжного? Дві золоті, срібна та бронзова медалі на вікових чемпіонатах Європи – хіба багато хто може пишатися такими досягненнями?!
До речі, ці перемоги стали реальністю з тієї причини, що Комісія ФВУ з волейболу пляжного на чолі з Павлом Касаєм, попри суттєву критику, не скасувала внутрішні змагання, а продовжила їх, зрозуміло, з максимальним дотриманням усіх карантинних вимог. Таким чином, наші спортсмени підійшли до відповідальних континентальних стартів у хорошій формі, і продемонстрували там таку гру, якою щиро захоплювалися в усій Європі. Відповідно, керівництво ФВУ і, зокрема, її віце-президент Андрій Лопушанський – куратор волейболу пляжного, віднайшли можливість нагородити наших героїв-спортсменів та їхніх наставників гідними подарунками і грошовими преміями. Не сумніваюся, їхні нові солідні досягнення не за горами…
.jpg)
– Михайле Григоровичу, зізнайтеся, результати голосування щодо вашого переобрання на ХХVІ звітно-виборчому Конгресі ФВУ стали для вас великою несподіванкою?
– Звісно, пропонуючи свою кандидатуру, я відчував солідну підтримку у багатьох регіонах країни, але щоби вона була фактично тотальною – то, дійсно, несподіванка. Тим більше, що десь за 10 днів до Конгресу деякі особи спробували у Фейсбуці заплямити діяльність керівництва ФВУ порціями «бруду», котрий могли підхопити окремі поціновувачі старих часів, коли за їхню бездіяльність їм ніхто не докоряв…
Взагалі, вчергове хочу щиро подякувати Андрію Лопушанському, який тоді був ще просто великим шанувальником волейболу, за створені у Трускавці шикарні умови для проведення цього Конгресу. Його делегати (а їх зібралася рекордна кількість – 81 із загальних 85!) потім в один голос відзначали відмінний рівень організації. Зрештою, у церемонії голосування взяли участь 80 делегатів, з яких 79 віддали свої голоси за мене, і ще один бюлетень визначили недійсним. Було приємно, що буквально за кілька хвилин після оголошення результатів подзвонив і особисто привітав президент НОК України Сергій Бубка, а незабаром надійшли вітальні листи від ЄКВ і ФІВБ.
Безумовно, такий вердикт Конгресу – то для мене велика честь. Але водночас він яскраво свідчить, що загальна політика діяльності ФВУ, яку ми обрали від 2016 року, виявилася правильною. Значить, продовжуватимемо та вдосконалюватимемо цей свій шлях…
– Ще одна окрема сторінка у 2020-му – святкування 95-річчя українського волейболу…
– …яке охоче відвідав президент ЄКВ Александар Борічіч! Нагадаю, що зробив він це буквально через тиждень після переобрання на своїй посаді. На урочистій церемонії він сказав буквально наступне: «Це мій перший закордонний візит за час моєї нової президентської каденції. А його, зазвичай роблять лише з трьох причин – або до країни, яка має в Європі солідний волейбольний авторитет, або з нагоди якоїсь знакової дати, або просто через хороші дружні стосунки з місцевим волейбольним керівництвом. Ось і подумайте, з якої саме я прибув зараз до України? Чи, можливо, з усіх трьох?..»
– Чи ж не з усіх трьох причин тоді вперше пройшла інформація, що наша країна може стати господарем одного з групових турнірів чоловічого чемпіонату Європи 2023 року?
– Дійсно, якраз під час тієї зустрічі в Городку ми дуже ретельно обговорили таку можливість. Борічіч тоді не відповів конкретно, але буквально за кілька днів зателефонував і повідомив, що кандидатуру України в ЄКВ сприйняли дуже схвально. Відповідно, наша країна стала однією з чотирьох, хто отримав право провести матчі Євроволей-2023. Це – наше величезне досягнення, і це – історична подія у спортивному житті всієї України.
– У грудні ще раз згадати 2020 рік у позитивному ключі дозволила інформація, що вас обрали до організаційно-спортивної комісії ЄКВ, котра вважається найпрестижнішою, а наша країна отримала право провести чоловічий та жіночий тури у змаганнях «Золотої Євроліги-2021». І це – також знакові історичні події…
- Так, ніколи раніше представники України до жодної комісії Європейської конфедерації волейболу не входили. Тож для мене це – велика честь. Але водночас і велика відповідальність, оскільки від мене, як від супервайзера, залежатиме остаточне рішення щодо готовності чи неготовності спортивних арен до проведення різних міжнародних змагань. У нинішніх же умовах, враховуючи всі жорсткі карантинні вимоги, ця відповідальність є подвійною.
Щодо «Золотої Євроліги», то на останньому віртуальному засіданні Адміністративної ради ЄКВ я наголосив на готовності України стати господарем чоловічого або жіночого «Фіналу чотирьох». І, певно, знайшов би відповідну підтримку, якби не одне «але». Це право об’єктивно надали, відповідно, Бельгії та Болгарії, оскільки саме вони мали стати господарями турнірів у поточному році. Проте, нагадаю, через пандемію коронавірусу змагання були скасовані. Натомість, наша країна стане господарем 1-го туру групового раунду «Золотої Євроліги» у жінок та 2-го вирішального – у чоловіків. Дуже сподіваюся, що до того часу відмінять заборону для вболівальників перебувати на трибунах, і обидва турніри стануть справжнім святом волейболу.
При цьому, безсумнівно, перед обома нашими збірними стоятиме завдання обов’язково пробитися до «Фіналів чотирьох», а там уже боротися і за перепустки до Світової ліги. Дівчатам зробити це буде дещо простіше, оскільки наш основний суперник у групі – Болгарія – вже забронював одну з путівок до «Фіналу чотирьох» як його господар. Відповідно, Україна може скласти їй компанію навіть з другого місця у квартеті.
Чоловікам доведеться складніше, бо на шляху стоятиме потужна збірна Нідерландів на чолі з феєричним Німіром Абдель-Азізом. А він таки справді феєричний! Бо буквально кілька днів тому, коли в стартовому турі Ліги чемпіонів його команда – італійський «Трентіно» - зустрічалася з російським «Кузбасом», Абдель-Азіз, через хворобу партнерів, вимушено виконував функції зв’язуючого. Але найголовніше – за рахунку 4:2 у п’ятій партії він вирушив на подачу, і залишився на ній до блискучого завершення – 15:2! За цей час Німір записав на свій рахунок три ейси і два очка, виграних на дограваннях.
Щоправда, у нас є свої «Німіри» - Олег Плотницький, Ян Єрещенко і Дмитро Вієцький наразі демонструють гру дуже високого рівня. Та й усі інші наші герої Євроволей-2019 не відстають. Так що – поборемося!
– Нагальне питання: хто у 2021 році очолюватиме жіночу збірну України?
– Через клятий коронавірус та через певні інші причини нам довелося відмовитися від участі у спеціальній програмі ФІВБ із залученням іноземного спеціаліста. Але від ідеї роботи з командою саме закордонного тренера не відмовляємося. Тож можу сказати, вже ми вже фактично домовилися з досвідченим маестро тренерського цеху європейського калібру, який очолить нашу жіночу збірну після Євроволей-2021. А ось до цього турніру, як і до змагань «Золотої Євроліги», скоріш за все, команду готуватиме його майбутній помічник у співпраці з нашими відомими наставниками.
– А хто готуватиме чоловічу команду U-17 та дівочу U-16 до березневих кваліфікацій чемпіонатів Європи в їхніх вікових категоріях?
– Як було визначено на одному з останніх Виконкомів ФВУ, з хлопцями працюватиме нинішній головний тренер ВК «Житичі-ПНУ» Сергій Терейковський, а з дівчатами – наставник «Галичанки-ЗУНУ» Віктор Туркула. Перші проведуть стартовий відбірковий турнір у Грузії, другі – у Латвії. Перед обома стоятиме завдання вивести свої команди до фінальних раундів європейських чемпіонатів. Якщо не напряму, як переможці вищезгаданих змагань, то хоча б з другої кваліфікаційної спроби. Сподіваюся, це реально.
Тут головне, щоби ці кваліфікаційні матчі взагалі відбулися. Адже хтозна, яка в Європі буде ситуація з коронавірусом. І не можна відкидати варіант, що учасників майбутніх чемпіонатів Європи визначатимуть за поточними континентальними рейтингами. Ось чому дуже важливо обов’язково брати участь у всіх міжнародних змаганнях – вони дають важливі же рейтингові очки! Бо пропустивши хоча б одні з них – потім, образно кажучи, запросто можна залишитися біля розбитого корита. Сподіваюся, це, нарешті, усвідомлять окремі особи у профільному Міністерстві…
– Які ще є питання, над вирішенням котрих у 2021 році ФВУ працюватиме особливо ретельно?
– Насамперед – якнайкраща підготовка обох наших збірних до чемпіонатів Європи. А для цього ніяк не обійтися без спарингів і контрольних матчів із сильними суперниками. Відповідно, нещодавно я мав розмову з першим віце-президентом ФВУ Олександром Герегою та віце-президентом Володимиром Дубинським, які є кураторами, відповідно, чоловічої та жіночої команд. І ми дійшли згоди, що найкраще буде напередодні Євроволей-2021 запросити визнаних грандів до себе. При цьому для чоловіків, в яких чемпіонат Європи стартує 2 вересня, ситуація складається більш сприятливо, оскільки в Україні можна організувати міжнародний турнір, присвячений Дню Незалежності. Ми вже встигли провести попередні переговори з деякими країнами і, зокрема, в разі проплати авіаквитків, до нас вже готовий приїхати віце-чемпіон Європи – Словенія. Компанію йому цілком може скласти і діючий чемпіон – Сербія. А у цьому випадку, ймовірно, погодиться приєднатися і грізна Польща. Уявляєте, який то може бути турнір!
Утім, давайте не поспішати, оскільки, насамперед, слід дочекатися результатів жеребкування чемпіонату. Адже якщо із кимось з них доля зведе нас в одній групі, то доведеться підшукувати інші варіанти…
Також актуальне питання – визначення арени, яка зможе прийняти матчі групового турніру чемпіонату Європи 2023 року. Наразі необхідним вимогам відповідає лише Палац спорту «Юність» у Запоріжжі. Але нам дуже хочеться, щоби такий грандіозний волейбольний форум відбувся у столиці. Місцевий Палац спорту для цього підходить, однак наразі розцінки за його аренду є для нас, так би мовити, непідйомними. Що казати, коли саме тільки вкладання паркету нам оцінили у 600 тисяч гривень…
Відповідно, зараз перший віце-президент ФВУ Олександр Герега активно працює над питанням будівництва у Києві нової сучасної спортивної арени, принаймні, на 5000 місць. Буде це державний проект, приватний чи спільний – не суть важливо. Головне, що необхідність у столиці такого Палацу спорту наразі є дуже актуальною. Про це багато хто говорив в останні роки, проте поки що, так би мовити, віз й донині залишається на місці. Тому дуже хочеться, щоби якраз Євроволей-2023 став чудовим поштовхом аби, нарешті, втілити цей проект у життя…
Фото: Артем Лавренчук, fvu.in.ua, cev.eu
