Нещодавно українська центральна блокуюча Юлія Герасимова перейшла до румунського "Рапіда". Волейболістка поділилася враженнями від нового клубу та розповіла про досвід гри у польському чемпіонаті.
– Як у Вас виник варіант перейти в румунський клуб? Чи довго думали над пропозицією?
– Це звична практика в спорті. Буває, що виникають моменти, коли змінюєш клуб під час сезону. В Бухаресті запропонували кращі умови, тому й погодилась. Але це все одно досвід, та я вдячна моїм партнеркам у польському клубі за час, проведений разом.
– Чи задоволені етапом своєї кар‘єри в Польщі?
– Це був мій перший виступ у польському чемпіонаті. Ліга дуже цікава і майже непередбачувана. Це був досить непоганий досвід, але я вдячна більше за те, що зустріла нових друзів серед дівчат у команді та поза нею.
– Граючи за "Прометей", Ви підкорили Тік Ток. Чи знають Ваші жартівливі здібності у Румунії і чи знали у Польщі?
– Так, моя "Тік Ток слава" крокує швидше за мене. В Польщі підходили сфотографуватись, особливо у великих містах, та багато хто питав, як справи в Україні, як і де моя родина, та висловлювали підтримку і співчуття. В Румунії я лише декілька днів, та ще ніде не була, тому, гадаю, все попереду.
– Зважаючи на славу в Тік-Ток, чи є у Вас бажання пожартувати якось знову? Чи це була одноразова акція?
– Це не була одноразова акція, це був той раз, який потрапив в об’єктив камери. Я завжди на позитиві, та це виходить якось само собою, не навмисно.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
– Чи були Ви в Україні після 24 лютого? Як переживали ті страшні події?
– З самого початку вторгнення в Україну я була в Дніпрі, потім повернулася додому в Одесу, де була зі своєю родиною, доки не поїхала у Польщу готуватись до сезону. Я і тоді, і зараз не можу у все це повірити. Але особливо під час перебування вдома, це все було наче нереальним – все, що відбувається в нашій країні. Якщо відверто, то це дуже тяжко, змагатися на найвищому рівні, представляти Україну на майданчику і поза його межами, але в той самий час читати новини, дзвонити додому і чути рідних лише раз в 3-4 дні, та взагалі спостерігати, що відбувається в Україні. Із психологічної сторони це дуже важко.
– Коли у Вас перший матч в Румунії? Чи пройшла вже адаптація?
– Наступного тижня гра Cev Cup. Адаптація ще триває. Звикаю до великого міста.