Один із найдосвідченіших українських пасуючих Володимир Ковальчук цього року вирішив залишитися в Казахстані.

У міжсезонні українець підписав контракт із уральським клубом “Жайиқ”. В інтерв’ю казахстанським ЗМІ волейболіст розповів, що думає про рівень місцевого волейболу.

– Володимире, минулого сезону ви стали чемпіоном країни у складі “Тараза”. Можете поділитися думками про минулий сезон?

– Дуже був радий, що у дебютному сезоні в Казахстані вдалося одразу здобути “золото” чемпіонату. Враховуючи формат турніру, було дуже складно, я ніколи не грав шість ігор за сім днів. Також ніколи не їздив на поїзді 35 годин. Це був для мене новий досвід. У нас зібралася дуже хороша команда. Завжди і скрізь була хороша атмосфера, ми багато працювали задля досягнення результату.

– Як вам рівень чемпіонату Казахстану?

– Складно оцінювати рівень чемпіонату при поточному форматі. Як на мене, після третього ігрового дня туру всі команди стають одного рівня. Перша команда таблиці може програти п'ятій, третя може легко поступитися шостій і т.п. Цього сезону чемпіонат стане ще цікавішим, я думаю, що 5-6 команд реально претендуватимуть на високі місця.

– Які є плюси та мінуси Національної ліги?

– Я не розумію чому Кубок країни проводиться на початку сезону, гравці команд тільки-но звикають до один одного. Спочатку б провести хоча б один тур, а потім можна Кубок. Минулого сезону ми посіли на Кубку перше місце в групі, а на Наступний день грали о 10-00 ранку. Вранці грати дуже складно, до цього потрібно звикати. Навіщо у Кубку грати три гри, якщо всі команди все одно виходять до 1/4 фіналу. Я довго грав у Європі, там система Кубка зовсім інша: турнір триває майже весь сезон. Ти граєш вдома, потім на виїзді або навпаки і потім, наприклад, залежно від регламенту проводиться “Фінал чотирьох” або відразу фінальні ігри. Минулого сезону не вдалося виграти Кубок, зізнаюся: особисто у мене відразу не вдалося адаптуватися до формату.

– Як з'явився варіант із переходом до ВК “Жайик”?

– Після чемпіонату головний тренер ВК “Жайик” Віктор Козик запитав чи підписав я контракт з якимось клубом. У той момент у мене не було жодних пропозицій. Я був відкритий до розмови, взяв деякий час на роздуми. Мені дуже сподобався склад команди і я вирішив переїхати до Уральська. Навіть у 40 років я хочу грати та вигравати медалі та Кубки.

– Можете виділити когось із вашого амплуа у нашому чемпіонаті?

– Хочу виділити Нурлибека Нурмахамбетова. Він високий, у нього класний стрибок і блок, і він добре пасує. Якщо він буде більше працювати і старанніше тренуватися в майбутньому, він стане топ-гравцем. Не дарма його викликають до збірної Казахстану. Я дивився ігри казахстанської збірної і з упевненістю можу сказати Нурік – це майбутнє команди.

– Які у вас очікування від Кубка Казахстану?

– Кубок – турнір непередбачуваний. Все залежить від підготовки кожної команди. У нас дуже складна група. Завдання – максимальні, хочемо виграти турнір!