Головний тренер вінницької команди «Білозгар-Медуніверситет» Юлія ЯКУШЕВА та визнана кращою ліберо Ганна КОСЯК зі сльозами на очах після завоювання срібних медалей розповіли, як вони це зробили.
Представниці вінницької команди поділилися своїми враженнями відразу після феєричної перемоги над «Галичанкою» в своєму останньому матчі в сезоні. Ця вікторія забезпечила вінничанкам медалі і, враховуючи, що «Волині» залишився матч із «Хіміком», можна була зі 100%-ю впевненістю говорити, що це срібні нагороди. Це, звісно, розуміли і вінничанки. Тож не дивно, що прес-конференція проходила в буквальному сенсі зі сльозами на очах, особливо це стосувалося граючого тренера команди.
Ганна КОСЯК, гравець ВК «Білозгар-Медуніверситету», краща ліберо чемпіонату України 2017 року:
- Ми дуже раді, що виграли. Ми йшли до цієї перемоги весь сезон. Нереальні емоції. Вони просто зашкалюють (на підйомі). Я дуже рада, що ми саме цим складом взяли «срібло».
- Після виграшу першого сету у «Галичанку» «Білозгар» на 99% забезпечив собі бронзові нагороди. Як вдалося налаштуватися на подальшу боротьбу, адже ви творили просто дива у захисті?
- Ми дуже обрадувалися, що виграли першу партію, адже розуміли, що якісь медалі у нас вже є. Але разом з цим розуміли, що можемо виграти і весь матч. В другій партії начебто розпочалося все добре. Але в кінцівці напомилялися, трохи не добили. Я не вважаю, що це був провал. І, коли ми виграли наступну партію, дуже хотілося перемогти в матчі з рахунком 3:1. Але не вийшло, все ж таки к нас чимало молодих гравців, від того чимало емоцій, які іноді заважають.
Але я рада, що все ж таки 3:2. Головне – перемога (тримаючись за серце). Для мене саме це найголовніше.
Дякуватиме Юлії Іванівні – нашому тренеру, яка витерпіла нас, витримала нас. Повторюся, дуже рада, що ми тут, саме цією командою виграли срібні нагороди.
Юлія ЯКУШЕВА, головний тренер ВК «Білозгар-Медуніверситет» (Вінниця):
- Я дуже довго йшла до цього успіху. Я, можна сказати, народжувала цю команду. Було дуже важко. Час зараз такий (з трудом втримуючи себе, щоб не розплакатися). Грати, тренувати, розказувати, шукати. Це дуже важко. Морально і фізично. Крім того, треба бути в достойній формі.
Я вдячна всім гравцям, які були у нас в команді. Гравцям, які повірили в мене, повірили в наші сили. Допомогли дуже. До Нового року у нас був провал. Це було становлення команди.
Ганна Косяк грала три роки тому в цій команді. Це дуже працелюбна людина, яка віддається від «А» до «Я». Ми десь по духу з нею дуже похожі. Спасибі Олені Расточило, спасибі Тетяні Літвіновській, спасибі Ганні Житовоз, спасибі Діані Франкевич, спасибі Тетяні Машковській, спасибі нашій молодій заміні - підростаючому поколінню. Начебто нікого не забула. А, спасибі і собі. Були емоції, сльози. Зараз на душі тільки радість. Друге місце. Друге місце. Це могло наснитися тільки в страшному сні (посміхається).
Так, чемпіонат в цьому сезоні трохи іншій. Але це немає значення. В регулярному чемпіонаті ми перемогли тернопільську команду лише раз. «Галичанка» була багато років в четвірки кращих. В цьому сезоні зберегла кістяк. Звісно, була б Олена Туркула на майданчику, напевно було б все по-іншому. Однозначно було по-іншому. Але як склалося, так склалося.
Я рада тому, що я є, що я займаюся волейболом. Я рада тому, що у нас дуже багато друзів, тренерів моїх. Батьки, близькі, рідні. Які підтримують, які просто живуть волейболом, допомагають.
Говорю на всю Україну. Я хочу створити такі умови, щоб вся ця команда залишилася і на наступний рік. Я дуже цього хочу. Якщо мене люди почують. Спонсори. Петро Іванович Тихонюк. Що б він і надалі тримав нас, підтримував нас. Без нього цієї команди в житті не було б.
Самі розумієте: без матеріальної підтримки зараз неможливо утримувати команду. Спасибі ректору Вінницького медичного університету Василю Максимовичу Морозу. Ця людина надає нам зал, житло, роздягальні. Він просто розуміє та допомагає.
Я всім вдячна. Я дуже рада, тому що «срібла» у волейбольної Вінниці ще ніколи не було. Я як тренер просто горда. Горда, що я з Калинівки, горда, що я з Вінниці. Спасибі Олександру Станіславовичу Краєвському. Всім велике спасибі!
- Матч із «Галичанкою» був останнім у вашій кар’єрі?
(сміється) – Взагалі, планую закінчувати. Я розумію, що я добре виглядаю. Але треба міру знати. Я вже не в тому віці, щоб на характері, на ентузіазмі грати. Це ж колись закінчується. Є
Я тренуватимусь, я ганятиму дівчаток. Буде треба – може бути, і вийду. На цей момент я планую закінчувати. Час покаже. Я вже шість розписок писала своєму першому тренеру, що я вже закінчую. Але так складається життя, що мені треба виходити та грати. Але, думаю, я нікого не розчарувала своєю грою.