Головний тренер ВК «Континіум-Волинь-Університет» Богуслав Галицький на прес-конференції за підсумками матчів 12-го туру чемпіонату України з «Хіміком» прокоментував виступ своїх підопічних.
- Нашою задачею в цих матчах було – вчитися. А вчитися треба у хороших команд, гравці яких вже вміють технічно виконувати елементи – блок, прийом, подача, атака. Треба вчитися правильно ставити блок, тому що гра йде швидка. Гравцям треба переміщуватися, дивитися, скільки на сітці нападників. А мої волейболістки припускалися простих помилок – стояли біля пасуючого, хоча вона жодного разу не атакувала та не скидала, при цьому залишаючи основних нападників. Виходячи з цього і навчатимемося. В прийомі слабо граємо, а немає прийому, доводки, немає і нормальної атаки. Тож нам треба вчитися, вчитися та ще раз вчитися.
Цей склад перші матчі на такому рівні провів лише на початку жовтня в Южному на першому етапі Кубку. Пасуюча Олена Рудик грає в своєму амплуа такий же період. Раніше вона була нападницею. Від нас зв’язуючі пішли, і ми ось за нападниці робимо пасуючу. Чому вибрали ії? Тому що вона може і атакувати, і блок поставити. Зараз Олена вже починає щось пасувати. Зв’язуюча готується мінімум три-чотири роки. За три-чотири місяці жоден тренер не зробить з польового гравця зв’язуючого, це як в хокеї, чи футболі зробити з польового гравця воротаря.
Наші задачі такі: цей сезон – вчитися, наступний – вчитися, а потім вже можна на щось розраховувати. Я вже говорив, що для цього потрібно три сезони. В цю команду з квітня додамо чотирьох волейболісток 2000 року народження, які вийшли у фінал Дитячої Ліги. Одна з тієї четвірки, зростом 195 см, вже гратиме у складі. Може, навіть зіграє на другому етапі чемпіонату. Я відповідаю за збірну України цього віку, і у нас в школі є чотири гравця-кандидати по 190 см. Тож в наступному сезоні на майданчику залишаться два-три гравця з нинішнього складу. Чому? Тому що мені треба робити команду на перспективу, адже у нас немає такого фінансування, щоб гравців покупати.
Чому я зараз так спокійно сиджу, тому що знаю, мої підопічні ще не готові грати з «Хіміком». Южненська команда на три голові сильніша за нашу. Коли ми три роки тому грали, було всім цікаво, зараз – інша ситуація. Інтерес від ігор з нами «Хімік» отримає десь за два роки.
Ми своїми гравцями увійшли до вищої лігу, потім всі розбіглися, але ми зачепилися молодшими волейболістками, потім увійшли до Суперліги, і дванадцять гравців пішли з команди після того сезону, коли ми вдруге Кубок України виграли. Перед цим сезоном з «Волині» пішли чотири волейболістки. І ми знову розпочинаємо з нуля. Але це прекрасно, коли починаєш з нуля і в тебе щось виходить, є охота жити та працювати.
За матерiалами прес-служби ФВУ