Головний тренер «Регіни-МЕГУ-ОШВСМ» переконаний, що його підопічні спроможні добряче попсувати нерви фаворитам.
Попри поразку в стартовому турі жіночої Суперліги турі від бронзового призера минулого чемпіонату – команди «Волинь-Університет-ОДЮСШ» (перший день - 0:3 (17:25, 19:25, 23:25), другий - 1:3 (26:24, 20:25, 13:25, 26:28) головний тренер клубу «Регіна-МЕГУ-ОШВСМ» Ігор Тартаковський з оптимізмом дивиться на перспективи своїх підопічних у сезоні-2017/2018.
- За два матчі у першому турі ви взяли одну партію і ще в двох добряче попсували нерви супернику. Це більше чи менше, ніж ви очікували від своїх підопічних у виїзному протистоянні з «Волинню-Університет»?
- «Волинь» – потужна команда з високими стрибучими гравцями. Але, як показав перший тур, особливо – другий матч, із нею цілком можна боротись. Я вважаю, що ми гідно виглядали в протистоянні з лучанками. Установку на обидві гри було виконано. Дівчата зробили те, про що ми з ними домовлялися, готуючись і переглядаючи відео перед поїздкою у Луцьк. То ж по грі претензій до них у мене здебільшого немає. Головний недолік: не завжди вдавалося впоратися з прийомом. А з таким суперником потрібно грати акуратно і комбінаційно, має бути розрив на блоках. Ну, а для цього потрібен ідеальний прийом.
- Чого не вистачило, щоби дотиснути луцьку команду у третій партії першого матчу, де ви вели в рахунку 17:8, але поступилися 23:25?
- У якихось суперечливих моментах нам просто не щастило, а десь мала місце недооцінка суперника. Чи, можливо, доречніше у цій ситуації буде сказати, що команда трішки розслабилася, повівши у рахунку. Хоча я завжди кажу дівчатам, що партія виграється не в середині, а в кінцівці. І завершується лише після того, як на табло з’являється число 25. Треба бути більш мобільними і завжди грати до кінця. Особливо з таким суперником, як «Волинь».
- За рахунок чого у другий день ваші підопічні змогли вирвати перемогу у першій партії і чому не вдалося розвинути успіх?
- Насамперед, за рахунок характеру: дівчатам дуже хотілося довести, що вони не гірші. Але антропометричні дані, за якими суперник нас переважає, зрештою далися взнаки. Селекція таки відіграє важливу роль. До того ж, волинська команда краще зіграна. Про психологічний чинник теж ніколи не можна забувати. Я намагаюся донести до своїх гравців, що не потрібно дивитися на статус суперника. Адже грає не статус, а люди. Волейбол – це командна гра, тож щоби досягти результату, колектив, насамперед, має бути згуртований і дружний!
- У другому турі ви вдома приймаєте «Галичанку-ТНЕУ-ГАДЗ». На що найбільше звертаєте увагу своїх підопічних у підготовці до цих матчів?
- Тернопіль у першому турі обіграв Запоріжжя. Що теж – неабиякий показник. Адже це команда з традиціями. У «Галичанці» зібрані молоді дівчата з амбіціями і характером, тому грати з ними, гадаю, буде непросто. До того ж вони вирізняються швидкісними діями, мають вправних приймаючих і хорошу подачу. Ми зараз багато працюємо над захистом, над командними взаємодіями, над подачею і, особливо, прийомом. Прийом – це основа. Чим кращим він буде – тим легше буде нападаючим першим темпом і краям, бо у суперниць виникне розрив на блоці.
- Чи достатньо ваша команда мала зборів і спарингів у міжсезоння для того, щоби стверджувати, що вона підійшла до старту чемпіонату у всеозброєнні?
- Спарингів було більше торік, коли команду очолював ще Валерій Пархоменко. Тоді нас запрошувала до себе «Галичанка», також ми їздили у Чернігів. Цього ж літа вже наш клуб проявив ініціативу, покликавши до Рівного на дві гри «Білозгар-Медуніверситет». І потім ми здійснили візит у відповідь. А повертаючись з Вінниці, зіграли ще й із хмельницьким «Новатором». Хоча, звичайно, хотілося би мати більше ігрової практики у підготовчий період.
Проте збори у нас вийшли повноцінними. В межах області, але всі умови для роботи нам забезпечили: і зал, і стадіон, і харчування, і проживання...
- Наскільки відчутною виявилася для команди втрата Марії Лозинської, яка перейшла до Вінниці? І що можете розказати про підсилення, яке ви отримали в міжсезоння?
- Як кажуть, рибка шукає де глибше, людина – де краще. Лозинській пропонували залишитись у «Регіні». Але їй надали кращі умови у Вінниці. А це, тим більше, її рідне місто. Гадаю, там вона почуватиметься комфортніше. Лозинська була непоганим виконавцем як для блокуючого гравця в центрі, тож втрата насправді вагома. Зараз на її місце стала Яна Завала. Працює з величезним бажанням. У мене, взагалі, немає претензій до жодного гравця в плані самовіддачі і ставлення до роботи.
А щодо підсилення – то набирає форму Дар’я Рудьо. Торік вона не могла допомогти команді через травму хрестоподібної зв’язки. Зараз вона вже відновилася, повноцінно тренується, і ми на неї дуже розраховуємо як на догравальницю. Плюс – ми взяли з Костопільського спортліцею Аліну Гонак і декілька, власне, рівненських вихованок відомого тренера з пляжного волейболу Петра Олександровича Подгурського. Також до нас приєдналася одна волейболістка з Житомирської області. Тож загалом маємо п’ятеро новачків.
- Який результат має бути показаний у підсумку, щоби керівництво клубу було задоволене сезоном?
- Хочеться, звичайно, зазіхнути на першу четвірку, але починати ми будемо з вирішення локальних задач. А саме – виходити і боротися у кожному матчі. У стартовому турі команда виглядала непогано, не враховуючи третьої партії у першій грі. Якщо дівчата будуть грати так увесь чемпіонат, то ми зможемо всім суперникам скласти гідний опір.