4 квітня наставниця вінницької команди приймає вітання із 45-річним ювілеєм.
Якщо торік «Білозгар-Медуніверситет» дещо несподівано застрибнув на срібну сходинку п’єдесталу пошани, то у нинішньому сезоні, також дещо несподівано, опинився за межами провідної четвірки клубів. Звичайно, ця тема для граючого тренера вінницького колективу Юлії Якушевої є болючою, проте обійти її у нашому коротенькому флеш-інтерв’ю було неможливо…
- Непотрапляння до «Фіналу чотирьох» - це справді незадовільний результат чи просто на сьогодні така картина, що суперники виявилися об’єктивно сильнішими?
- Скоріше, перше. Всі ми були страшно розчаровані, коли втратили останній шанс зачепитися за четверту сходинку в таблиці. Значить, таки відчували, що могли виступити краще. Суперники, звісно, теж не подарунок – помітно додали в грі і «Волинь», і «Галичанка», і «Орбіта»… Проте ми точно не слабкіші за них.
Чого не вистачило? Звісно, насамперед винуваті самі. Десь втратили дорогоцінні очки там, де були просто зобов’язані їх брати. Отже, не доборолися, не на повну старалися… З іншого боку, були й інші причини, розповідати про які зараз не хочеться. Скажу так: не все залежало лише від самих наших дівчат…
- Ми звернули увагу, що в останніх матчах ви на майданчику не з’являлися. Відчули, що вже награлися вдосталь чи є інші причини?
- Головна причина – травма. Тому вимушено довелося перебратися безпосередньо на тренерський стілець. Звичайно, дуже прикро. Тим більше, коли дивишся зі сторони і розумієш: тут краще було діяти так, а в іншій ситуації – по-іншому… Але то легко роздавати поради. На майданчику, у вирі боротьби, все бачиться дещо інакше.
У той же час справді відчула, що, здається, вже награлася, і цей сезон у моїй ігровій кар’єрі стане останнім. Може за літо ще й передумаю, але поки моє розуміння є саме таким. І це цілком нормально. Всі колись закінчують активні виступи, і я – не виняток. Чим могла – тим допомагала безпосередньо на ігровому прямокутнику. А тепер зосереджуся на роботі вже поруч із ним. Повірте, слабкішими ми від цього не станемо! У нас дуже хороша команда, в якій є і вже досвідчені виконавиці, і напрочуд талановита молодь. Тож за її майбутнє я спокійна. Ось побачите – зараз п’яте місце від нас нікуди не втече, а наступного сезону «Білозгар» ще всім покаже!
- Ну, тоді дозвольте вам особисто побажати міцного здоров’я та всіх благ, а вашій команді – процвітання та гучних перемог!
