У свої 25 років він не лише встиг пограти у найкращих волейбольних командах України, а й попрацювати … слідчим. Від дитячих мрій і до реальності – у інтерв‘ю з зв‘язуючим ВК «Барком-Кажани» Сергієм Євстратовим.
- Хто прищепив тобі любов до волейболу?
- У моєму житті волейбол з‘явився завдяки батькам, адже вони також грали у волейбол. І тато, і мама. Тому ще з самого дитинства спостерігав за татовою грою на змаганнях і набирався досвіду. З м‘ячем я з років 6-7. Мені подобалось, тому волейбол дуже легко став частиною життя. Спочатку в ДЮСШ. Далі більш професійно.
- Що для тебе волейбол?
- Для мене волейбол – це зміст життя. Це частина мене, а не просто спорт.
- Ти з дитинства мріяв стати професійним волейболістом?
- Насправді ні. В дитинстві я дуже хотів бути поліцейським. Якщо бути відвертим, то це не просто мрія, а й частина мого минулого. Адже я навіть вступив до університету внутрішніх справ у Дніпрі. Закінчив його. Більше того: понад рік працював слідчим. На волейбол часу не залишалось зовсім. Там все зовсім по-іншому, значно складніше. Волейбол – це спорт. А слідчий – робота з людьми, серед яких і злочинці. Хоча й у мене було звання лейтенанта, не горю бажанням повертатись.
- А як ти знову опинився у волейболі після роботи слідчим?
- Розпочалася реформа МВС. Мій підрозділ розформовували. Потрібно було переходити або у інший підрозділ, або звільнитись. От я і звільнився. Це був 2015 рік. Повернувся у волейбол. Спочатку у «Дніпро». В цій команді грав ще раніше, починаючи з першої ліги. Потім надійшла пропозиці від «Локомотива». Такщо два роки грав ще там. Тепер «кажани».
Сергій Євстратов \ фото: kazhany.lviv.ua
- Як себе охарактеризуєш як особистість?
- Я досить стриманий. Емоції звісно є, але їх не надто багато. Я більше флегматичний. До речі, для роботи слідчим ці риси підходили ідеально.
- А у волейболі твій темперамент теж допомагає?
- Волейбол – емоційна гра. Тому стараюсь проявляти емоції. Головне не забагато. Має бути холодна голова. Працюю над балансом. А це все приходить з досвідом.
- Що скажеш про ВК «Барком-Кажани» у порівнянні з іншими командами?
- Тренувальний процес дещо інший: велика увага до деталей. На тренуаннях працюємо дуже інтенсивно, звідси і прогрес команди. Та й Львів мені подобається. Але не можу сказати, що хотів би тут жити. Дніпро таки ближче.
- 5 основних відмінностей Львова від Дніпра на твою думку?
- У Львові дуже гарна архітектура. В Дніпрі такої немає. Але… у Львові жахливий громадський транспорт. Я думав у Дніпрі гірший. А ні. Тут люди дуже привітні. У Дніпрі всі самі по собі. Львів дуже туристичний і це класно. І заводів тут немає. В Дніпрі їх багато.
- Хто твій волейбольний кумир?
- Не можу сказати, що маю кумира. Слідкую за волейболом. Є кілька зв‘язуючих. Мені подобається француз Бенджамін Тоньютті.
- А крім волейболу, що ще є у твоєму житті?
- Мені подобається техніка, мобільні телефони, комп‘ютери. Досить непогано в цьому розбираюсь.
Барком-Кажани \ фото: kazhany.lviv.ua