Сьогодні значна частина планети святкуватиме Міжнародний жіночий день. Напередодні волейболістка чернігівського «Університет-ШВСМ» Ольга Жула розказала про висоту стрибка, секрет краси й, звичайно, про волейбол.
ТРИ ЖУЛИ В ОДНІЙ КОМАНДІ
– Ваш тато Володимир Жула – чемпіон СРСР, Ізраїлю та України з волейболу. Це саме він привів вас у цей вид спорту?
– Так, напевно, передусім це було його бажання. Але я сама дивилася на нього: коли він закінчував кар’єру, саме починала займатися. Й для мене татусь був прикладом.
– Попри те, що вам лише дев’ятнадцять, уже кілька сезонів граєте у Вищій та Суперлігах вітчизняного волейболу. Пам’ятаєте свій перший офіційний матч?
– Так, звичайно. Це було в 2015 році, мені було ще 15 років, й ми грали проти «Сєвєродончанки». Я виходила на заміну та на підсилення подачі. Хвилювалася, бо психологічно ще не була готова до гри на цьому рівні.
– Зараз у команді «Університет-ШВСМ» виступають аж три Жули: ви, ваш тато – головний тренер, та сестра Ганна – капітан команди. Чи складно працювати в сімейному колі?
– Розділяємо: вдома ми – родина, а тут – робота. Під час тренувань тато для мене – суто тренер. Взагалі можна сказати, що моя родина – вся команда. Додому роботу не переносимо, залишаємо волейбол за порогом. Удома у нас інші інтереси: з’їздити з татом на риболовлю тощо...
– Ваша сестра – головна «зірка» команди. Як до цього ставитеся, є між вами суперництво?
– Ні, суперництва немає. Ми граємо у різних амплуа (Ольга – центральна блокуюча, Ганна – догравальниця. – прим.автора). Але я пишаюся тим, що у мене така сестра.
"Університет-ШВСМ" \ фото: vc.khimik.com.ua
СПОРТИВНА СПІЛЬНОТА
– Зараз «Університет» іде на передостанньому, сьомому місці в таблиці Суперліги, хоча до сезону перед командою ставилося завдання потрапити у четвірку. Чому такі результати?
– Ми будемо робити все, щоб залишитися в Суперлізі. На жаль, бути в четвірці не вийшло... Думаю, нам не вистачило досвідчених гравців. У кожній команді є або майстер спорту, або член збірної країни. Саме цієї майстерності й забракло.
– До речі, якщо казати про національну команду: ви – кандидатка у молодіжну збірну України?
– На початку 2017 року мене викликали до молодіжної збірної, я їздила на збори з командою. Тож я є кандидаткою в збірну. Але через проблеми з документами на матчі я поїхати не змогла...
– Вас із сестрою часто можна побачити на матчах БК «Чернігів». Чи цікавитеся баскетболом? Та чи вважаєте, що гравці чернігівських команд: «Десни», «Буревісника-ШВСМ», «Чернігова», «Академії-ДПтС» та «Університету-ШВСМ» мають підтримувати один одного?
– На баскетбол ми ходимо часто. Я цікавлюся різними видами спорту, для мене це важливо, бо хочу, щоб у нашому місті спорт був на вищому рівні. Й щоб ми всі: волейболісти, футболісти, баскетболісти підтримували один одного й були однією великою спортивною родиною. Хоча зараз, на жаль, ми відокремлені...
"Університет-ШВСМ" \ фото: gorod.cn.ua
– Жіночий волейбол в Україні – не дуже прибутковий. У Суперлізі багато команд, які спонсоруються університетами, й не рідко, закінчуючи той чи інший ВНЗ, гравчині закінчують і професійну кар’єру... Ви саме навчаєтеся, які спортивні плани?
– Так, я зараз на третьому курсі. В українському жіночому волейболі невеличкі зарплати, однак і рівень чемпіонату в нас не топовий...
– Де б хотілося грати у майбутньому: якій команді чи й країні?
– Коли відверто, я б хотіла, щоб у Чернігові була сформована потужна команда з усіма потрібними умовами. Адже для мене важливо грати у місті, де я народилася. Це моя мрія!
– Торік ви з Наталією Гримуд виграли «бронзу» чернігівського туру чемпіонату України з пляжного волейболу. Чи виступатимете цьогоріч, а, може, й думаєте зосередитися саме на цьому різновиді волейболу?
– Зараз переді мною геть інші завдання, але я думала взяти участь у чемпіонаті України цього року, якщо не буде травм. З точки зору техніки перейти на пляжний волейбол нескладно, складніше звикнути до сонця, погодних умов. У класичному волейболі простіше, адже ми граємо у шістьох, у пляжному волейболі гравців лише двоє, тому більша відповідальність...
"Університет-ШВСМ" \ фото: gorod.cn.ua
ЩАСЛИВА ЛЮДИНА
– Основні гравці «Університету-ШВСМ» виступають разом уже майже чотири роки. Які стосунки в колективі?
– Наше спілкування не обмежується лише волейболом. Хоча, безумовно, з кимось дружимо більше, з кимось менше. Найбільше, крім сестри Ганни, я спілкуюся з Христиною Кімейчук.
– За інформацією сайту Федерації волейболу України, висота вашого зйому (найвища точка, в якій гравець достає до м’яча. – прим.автора) – 2,95 метра. Чи не відлякує такий стрибок чоловіків та чи вільне ваше серце?
– Сподіваюся, не відлякує. Але серце моє не вільне. Я в стосунках.
– У 2016 році ви увійшли у вісімку найвродливіших волейболісток України. Що порадите нашим читачкам: у чому таємниця краси?
– Потрібно займатися спортом, слідкувати за собою та бути щасливою. Людина, яка щаслива, й ззовні буде красивою! Хочу, щоб усі були щасливими, здоровими й щоб ставили перед собою завдання та досягали поставлених цілей!
