Про капітанство у "кажанах", гру у кращому клубі України та у національній збірній, а ще про дівчину-волейболістку і багато особистих таємниць, розказав капітан "кажанів" Євгеній Кісілюк.
- Женю, волейбольний сезон ти завершуєш у посаді капітана волейбольного клубу. Як тобі ця роль? Звик до більшої публічності?
- Насправді бути капітаном команди – це не така легка справа. Адже ти, дійсно, завжди маєш бути більш публічним: давати інтерв’ю, ходити на ефіри, бути офіційним представником команди. Крім того, доводиться вирішувати багато технічних питань, наприклад, з дирекцією клубу. Це серйозне додаткове навантаження. Хоча, тепер уже звик до цього всього.
- За підсумком регулярного чемпіонату "Барком-Кажани" очолили першу сходинку турнірної таблиці. Зараз плей-офф. Які налаштування команди?
- Незалежно від суперника, ми максимально налаштовуємося на кожен новий матч. До прикладу, не думаємо, що команда слабша і можна розслабитись. Ні. Вижимаємо з себе максимум, щоб далі було легше. Адже чим скоріше переможеш, тим більше часу матимеш на відпочинок перед наступним матчем. Втома у плей-оффі відходить на другий план. Вона є, але про неї ніхто не думає. Халяви немає.
ВК "Барком-Кажани" \ фото: kazhany.lviv.ua
- Сезон завершується, але фактично одразу для тебе розпочинаються тренування у збірній. Як налаштування? Чи вистачає сил і коли плануєш відпочивати?
- За відпочинок навіть не знаю, що сказати. Зараз має бути Золота Євроліга, Всесвітня Універсіада в Італії, у серпні Чемпіонат Європи. Не знаю, на які з цих змагань я поїду, але якщо порівняти з попереднім сезоном, то там був лише день між закінченням сезону і тренуванням у збірній. Цього разу має бути два тижні перерви між Чемпіонатом і зборами у збірній. На цей час і розраховую.
- Найкращий відпочинок для Євгенія Кісілюка – це що?
- Для мене це просто повалятись вдома, подивитись якийсь фільм, або сходити зі своєю дівчиною в кіно. Як варіант – погуляти Львовом. Це дуже заспокоює душу.
- Твоя дівчина теж займається волейболом. Не сперечаєтесь про спорт?
- Так, моя дівчина грає у волейбольній команді у Тернополі, в "Галичанці", теж в Суперлізі. При чому грає на тій самій позиції, що і я. Ми зазвичай слідкуємо за матчами один одного, звісно обговорюємо, що було так, що ні, де можна було зіграти краще. Якщо гра була хорошою – хвалимо. Не сперечаємось. Ми більше намагаємось підтримувати один одного.
Переглянути цей допис в Instagram
- Хлопці з команди, ділилися планами на рік, і переважно, всі називали чемпіонство в Суперлізі. Розкажи і ти про свої плани.
- Цього року теж мрію про чемпіонство. Було б непогано виграти Золоту Євролігу зі збірною і пройти на Лігу націй.
- Спорт для тебе – це що?
- Це робота, від якої я реально кайфую. І навіть своєрідний психологічний відпочинок від буденних проблем. Я взагалі волейболом почав займатися ще з четвертого класу. Моя мама колишня спортсменка, вона грала у баскетбол і волейбол. Тому у Жмеринці її знали досить багато тренерів. Я спочатку ходив на танці. Були і бальні, і народні, греко-римська боротьба. Але зупинився на волейболі. Їздив на Чемпіонат України – грав за Вінницьку область у дитячі лізі. А після 9 класу пішов у Вінницький педагогічний коледж, у волейбольну команду при коледжі. Ще 4 роки навчання і потрапив у вінницьку команду Суперліги. Далі була гра у "Кримсоді", Суми. Пізніше отримав дві пропозиції: від "Локомотива" і "Барком-Кажани". Я обрав "кажанів" і ще жодного разу про це не пошкодував. При виборі команди мене "спокусила" можливість позайматися під керівництвом європейського тренера. Це дійсно колосальний досвід.
- Поза волейболом чим ще живе Женя Кісілюк? Що любить,чого не може терпіти?
- Що люблю? Після волейбольної гри пограти вдома на комп’ютері. Це міні-відпочинок. Ненавиджу алкоголь. Сам можу випити пива-квасу, але чогось міцнішого ні. Не люблю, коли п’ють поруч. Взагалі я досить спокійний і домашній. Вечірок не люблю.
- Продовж фразу: щоб стати успішним волейболістом, потрібно…
- Потрібно багато працювати над собою. Це головне.
ВК "Барком-Кажани" \ фото: kazhany.lviv.ua