Фундамент академії волейболу в Кам’янському закладено - головним тренером нового закладу стала відома українська волейболістка, майстер спорту міжнародного класу Ірина Комісарова.

– Ірино Володимирівно, розкажіть, будь ласка, про себе та своє дитинство. Як почали займатися волейболом?

– Я родом з Херсону, звідки й почався мій шлях у великий волейбол. Коли я навчалася в четвертому класі, до нас у школу прийшов тренер з волейболу Сергій Безган. Він виділив найвищих дівчат, серед яких була і я, та запросив нас на тренування. Через рік зайнять наставник запропонував мені перейти тренуватися в ДЮСШ, на що я одразу погодилася.

– Ви одразу зрозуміли, що хочете займатися волейболом?

– Насправді були різні моменти, і, чесно кажучи, я багато разів залишала волейбол. Переважно це відбувалося у віці, коли всі однолітки багато гуляли та спілкувалися між собою, а мені потрібно було весь свій час приділяти тренуванням. Але завдяки моєму татові, який постійно знаходив до мене підхід та допомагав перебороти цей період, я продовжила займатися цим видом спорту. Пізніше саме наполегливість, яку привив мені батько, допомогла мені у восьмому класі вступити до київського спортінтернату.

– Тобто з восьмого класу ви вже стали на шлях цілеспрямованої спортсменки?

– Так само, як і наші майбутні студенти академії волейболу в Кам’янському. Тобто тут вони також матимуть змогу стати на шлях самостійного спортивного життя та досягти поставлений цілей. Наприклад, я завжди мріяла грати в команді майстрів на європейській арені і одягти футболку національної збірної, у складі якої об’їхати весь світ та потрапити на Олімпійські ігри - все склалося, крім останнього.

– Продовжуючи тему академії волейболу, чи стартував вже відбір майбутніх вихованців?

– Звісно, ми вже відвідали декілька міст, де подивилися велику кількість юних спортсменів. Я була вражена тим, який ажіотаж викликала новина про створення на базі СК «Прометей» академії волейболу. Електронна пошта та мессенжери завалені повідомленнями батьків та тренерів, які висловлюють бажання бачити своїх дітей у нашій академії. Насамперед це заслуга президента СК «Прометей» Володимира Михайловича Дубинського, який лише за один рік існування волейбольної команди довів, що волейбол - це престижно та перспективно. Я вражена тим, з яким трепетом Володимир Михайлович ставиться до створення академії, тому з впевненістю можу заявити, що вона стане взірцем виховання майбутніх спортсменів.

– Скільки спортсменів буде навчатися в академії? Чи є вже претенденти?

– Кількість вихованців буде відповідати кількості гравців у команді – 12-14 чоловік. Стосовно претендентів, не буду забігати наперед та відкривати всі секрети. Проте можу сказати, що одну спортсменку, яка буде навчатися в академії, ви вже добре знаєте - це маленька улюблениця СК «Прометей» Анастасія Горбаченко.

– У вашій біографії є цікавий момент, коли ви в складі національної збірної зайняли третє місце на чемпіонаті Європи?

– Так, ми стали бронзовими призерами в 1993 році. На той момент мені було 23 роки. Наша перша гра випала на дуже суворого супротивника команду з Росії. Проте наш тренер зробив цікавий хід та випустив на поле молодих гравців, які нещодавно повернулися з Бразилії. Наші опонентки навіть не очікували, що ті молоденькі волейболістки дадуть їм таку відсіч. Ми тоді перемогли з рахунком 3:0. Також запам’яталася гра за перше та друге місце, де ми вийшли проти чеської збірної. Був дуже важкий поєдинок із п’яти партій, і нам, на жаль, його виграти не вдалося. Але тоді мене вразило те, як за нас вболівав тренер збірної Росії, він, мабуть, дуже хотів реваншу з нами.

– Як почалася ваша тренерська кар’єра?

– Мене завжди цікавила робота тренера. Тому, коли в мене з’явилася така можливість, я без вагань погодилася. Моїми першими підопічними були дітлахи в запорізькій ДЮСШ. З часом мене запросили працювати до «Орбіти».

– З ким легше працювати - дорослими чи дітками?

– Однозначно з дорослими: вони вже повністю сформовані, можуть виконувати завдання тренера тощо. Дітлахів же ще треба вміти зацікавити та привити любов до волейболу.

– Тепер ви головний тренер академії волейболу. Це все ж таки трохи інша робота від того, чим ви займалися раніше?

– Це певний виклик для мене, і дуже цікаво, як все буде складатися. Головне, працюючи з вихованцями академії, я буду бачити результат своєї роботи, на відміну від мого попереднього досвіду. Моїми підопічними будуть перспективні спортсмени - це вже не діти, але ще не профі, і моє завдання буде полягати в тому, щоб відшліфувати їх вміння та навчити чомусь новому. Головне, що через певний час ми побачимо вже професійних волейболісток.