Блокуючий львів’ян про волейбол у Бельгії, як вивчив англійську та як почувається у новій ролі капітана "Барком-Кажани".
– Юра, перш за все вітаємо з поверненням до «кажанів». Розкажи, як виглядав твій останній сезон у Volleybalclub Greenyard Maaseik Бельгії?
– Порівнювати волейбол у Бельгії і в Україні нереально. Він різний. Там зовсім інші технічні моменти. У Бельгії більше грають на захист. Грають, думаючи. У нас більше імпульсивно. Команди практично всі рівні. Але Maaseik і ще кілька бельгійських команд – відрізнялись. Адже грали у Лізі Чемпіонів.
Чи інші вболівальники? У нас багато молоді. У Бельгії на волейбол ходить переважно аудиторія 50+. Їм це подобається. Вони купують абонементи і відвідують усі матчі. Поряд з ігровим майданчиком є зал для вболівальників, віп-зал. Після кожної гри ми залишалися, йшли вечеряти з вболівальниками, розмовляли, фотографувалися. Взагалі бельгійські вболівальники досить активно допомагають гравцям. Наприклад, мені і коляску для сина подарували, і дитяче ліжко. Підтримка була колосальна. Так чекали дружину з сином. Але через карантин, вона не приїхала. Взагалі я дуже здружився з колективом. Та прийшов covid, фінансування клубу впало. Тож вирішив повернутись.
Парадокс: 16 березня приїхав в Україну, а 18 березня дружина мала летіти до мене в Бельгію.
Вивчив у Бельгії англійську. Вчив не довго. Фактично за 2 місяці активного спілкування почав розмовляти без телефонів та перекладачів. Таке враження, що знав англійську з дитинства. Дуже добре давав собі раду з мовою. До речі, коли їхав на матчі збірної, виписав 3-4 листки волейбольних термінів на англійський. Починав з них. Звісно, що на початках у Бельгії було дуже тяжко. Особливо на зустрічах з вболівальниками та зборах. З англійською мені допоміг сусід іспанець. Здружився ще з одним німцем та естонцем. Це ті гравці, з якими провів майже весь сезон. А взагалі в нас була інтернаціональна команда: тренер британець, волейболіст швейцарець, поляк, іспанець…. Загалом 10 національностей. І кожен розмовляє англійською зі своїм акцентом. Можете уявити?
Кермувати теж почав у Бельгії. Якось довелось їхати на тренування, не було чим. Сів у машину і поїхав. А дощ такий падає. Mercedes C-класу, а я їду на першій передачі. Але доїхав. Все, почав їздити. Перед тим фізіотерапевт команди навчав мене водінню. При чому на його власній машині. Приїхав до мене у неділю, каже – збирайся. Зібрався. Поїхали з ним та його сином на каву, а потім вчилися кермувати. І так було кілька разів.
– Де встиг побувати у складі попередньої команди?
– Через два дні після приїзду до Бельгії, поїхали на турнір у Францію. Потім була Ліга Чемпіонів. Був в Казані, у Польщі, Туреччині. Я дуже хотів спробувати себе у Лізі Чемпіонів. Відчути на собі цей турнір, високий рівень. Мрія збулась і не передати словами, що означає грати з такими командами як ВК «Зеніт-Казань» (Росія), «Халкбанк» (Туреччина).
– Як почуваєшся після повернення додому, на рідну землю, у рідні спортивні стіни та обійми «кажанів»?
– Досі підтримую контакти з гравцями з Бельгії. Найбільше з іспанцем. Він теж залишив Maaseik . Зараз грає в Іспанії. Часто розмовляю з ним по телефону, щоб англійську не забути. Але до нас в команду прийшов албанець, тепер з ним практикую англійську.
– Як капітан – що можеш сказати про оновлену команду «Барком-Кажани»? Вже зігрались? Як ти почуваєшся в новій ролі?
– Однозначно, що приїхав додому значно впевненіший. Хлопці мені довіряють, дали звання капітана Але це велика відповідальність. Щось нове для мене – бути в цій ролі. Особливо ролі капітана «кажанів – моєї рідної команди. Більшість гравців знав ще раніше. Звісно, було спочатку незвично. А зараз вже зігрались. Іноземним гравцям треба дати час набрати форму і все буде чудово.
– Про новий волейбольний сезон, яким він буде, як думаєш?
– Цікавим буде новий сезон. Треба буде звикати до порожнього залу, без наших вболівальників, без підтримки. Не знаю, як це все буде. Щодо гравців. У нас хороший склад. Напевно, це найсильніший склад команди «Барком-Кажани». На кожну позицію є хороша заміна, хороша конкуренція. Щодо команди – не хвилююсь. В нас все добре. Більше хвилююсь, як ми гратимемо без вболівальників. Це щось зовсім нове.
– Твоєму сину трохи більше року. Як почуваєшся у ролі татуся?
– Так, Артему вже 1.2 роки. Я дуже хотів сина. Роль батька – це велика відповідальність. Тут немає, я змучений, в мене справи чи не встигаю. Ти тато постійно. Коли народився син, бачив його десь 2 години. Тоді одразу полетів на тренування Збірної. Два місяці провів там. Потім приїхав додому на 2 дні, зробили хрестини і я знову поїхав. Цього разу у Бельгію. Тому зараз надолужую втрачений час. Відколи я тут, в малого почали рости зубки. От всі його зубки зі мною на ручках: підкидаємо, бавимось. Дуже допомагає, що колись займався танцями – практикую з малюком на руках. Тому зараз живу у двох режимах: батьківство та спорт.
Бліц:
Улюблена марка автомобіля: Mercedes А-класу
Улюблена страва: В мене дуже змінилось харчування в Бельгії. Більше вживаю білкової їжі, більше овочів, п’ю лише соєве, кокосове і мигдальне молоко. Коров’ячого не вживаю. Їм багато бобових. Жодного цукру. Мінімум солі. Замість хліба – хлібці з горіховою пастою. А от улюблена страва не змінюється роками: любив і люблю гречку.
Улюблений вид відпочинку: Почав читати в дорозі на виїзді. Або спати. Зараз з малюком не досипаю.
Улюблений фільм: Відколи приїхав додому – фільмів не дивлюсь. Дитина. Тож нема часу зовсім.
ДОВІДКА. Сезон 2019/2020 Юрій Семенюк провів у складі багаторазового чемпіона Бельгії Volleybalclub Greenyard Maaseik. А от в новому сезоні 2020/2021 волейболіст знову представлятиме «Барком-Кажани». 26-річний Юрій Семенюк народився у Солонці, що поряд зі Львовом. Вага волейболіста – 106 кілограмів. Ріст – 2,10 метри. Волейбольну кар’єру Юрій Семенюк розпочав у 20 років. До того працював продавцем супермаркету «Ашан» та консультантом у магазині будівельних матеріалів. У «Барком» Юру запросив тодішній тренер клубу. Семенюк спробував і до 2019 року був одним з кращих гравців клубу «Барком-Кажани». Разом з «кажанами» Юра завоював Суперкубок та Кубок України з волейболу. Серед найбільших випробувань – травма міжхребцевого диска, яку Семенюк отримав під час одного з матчів. Лікарі прогнозували реабілітацію впродовж року. Юрій повернувся до тренувань вже за чотири місяці.
Фото: cev.eu
