24-річний догравальник розповів як знову потрапив у львівську команду, а також поділився своїми мріями й планами, розповів про фаворитів та зізнався, вільне його серце чи ні.
– Олександре розкажи, як воно, знову повернутися в команду львівських «кажанів»? Які відчуття?
– Нічого особливого (посміхається). Я тут всіх знаю – керівництво, тренерів. З тренувальним процесом теж знайомий. Мені все подобається, нічого не змінилось.
– Ти вже не вперше змінюєш волейбольні клуби. Важко знаходити спільну мову з новими гравцями?
– Проблем у мене з цим немає. В основному всіх гравців знаю, бо, як ви зазначили, багато клубів поміняв. З деякими гравцями зустрічався на матчах. Єдине, що буває незручно зустрічатися з керівництвом колишніх клубів.
– Минулий сезон ти був у складі житомирського клубу «Житичі-ЖНАЕУ», з яким виграв Кубок країни. Чому ваші шляхи розійшлися?
– Так склалося, що ми не домовилися про умови на наступний сезон. Крім того, деякі гравці і капітан команди теж пішли звідти. Але всі розійшлися на добрій ноті, жодних образ. В цей момент керівництво ВК «Барком-Кажани» зробило мені пропозицію повернутися. Мені запропонували хороші умови, тому я знову з львівською командою.
– За час своєї спортивної кар’єри, крім львівських кажанів і житомирських «житичів», ти вже встиг пограти в кількох клубах: харківському, одеському та двох вінницьких. Зізнайся, маєш мрію, а можливо й ціль, пограти у закордонній команді?
– Звичайно (посміхається). Це моя першочергова ціль – пограти в найкращих чемпіонатах, навіть не Європи, а світу. Я до цього прагну.
– На твою думку, що тобі потрібно зробити для досягнення цієї мети?
– Показати себе з кращого боку. Пробитися в склад, закріпитися в ньому. Потрібно покращити свої показники: фізичні і статистичні. Звісно потрібно зробити все, щоб помічали іноземні клуби. Це можливість підписувати хороші контракти.
– Хто з відомих спортсменів з волейбольного світу твій фаворит, на якого б тих хотів рівнятися?
– Важко так сказати. Мені подобається польський й італійський волейбол. Мабуть, можу виокремити капітана збірної Польщі Міхала Кубяка і догравальника збірної Франції Ервіна Нгапета.
– Не так давно тобі виповнилося 24 роки. Як відсвяткував, зважаючи на ситуацію з COVIDом?
– В цей час я вже був у Львові. Це не ювілейна дата, тому скромно відсвяткував з командою, з’їли торт та й по всьому. Моє святкування пройшло на тренуванні.
– Уболівальницям буде цікаво. Тож зізнавайся, твоє серце ще вільне?
– Нещодавно розійшовся з дівчиною... Тому зараз я вільний.
Фото: cev.eu
