У першій частині інтерв’ю новоспечений капітан збірної України прокоментував її виступи на нещодавньому Міжнародному турнірі в Івано-Франківську, а також розповів про те, як пройшла підготовка до старту в «Золотій євролізі».
Минулий рік виявився багатим на події в кар’єрі 20-річного українського волейболіста Олега Плотницького. Спочатку він став чемпіоном України у складі харківського «Локомотива», отримавши при цьому нагороду кращого гравця української Суперліги сезону 2016/17. Потім разом із товаришами по команді завоював путівку до фінальної частини чемпіонату світу (U-21). Відзначимо, що подібних успіхів наша молодіжка не мала з 2001 року. Далі дебютував у складі головної команди країни і зробив вагомий внесок у сенсаційну перемогу останньої в турнірі Євроліги. А нині наш дзвінок застав Плотницького в Івано-Франківську, де, після виступу на II Міжнародному турнірі, присвяченому Дню міста, національна збірна України завершувала підготовку якраз до старту в «Золотій євролізі», яка замінила вищезгадані континентальні змагання...
- Олеже, лише рік тому відбувся ваш дебют за головну команду країни, а на недавньому міжнародному турнірі ви виходили на майданчик уже з капітанською пов’язкою. Як почуває себе в новій ролі наймолодший капітан в історії збірної України?
- Почуваю себе відмінно! Звичайно, побільшало відповідальності, але мені це подобається. Спасибі хлопцям, що вибрали мене. Я радий старатися.
- Для вас вибір товаришів по команді став сюрпризом?
- Ні, у мене була розроблена ціла стратегія, як перемогти на виборах. Я провів справжню передвиборчу кампанію, з гречкою і таким іншим, як прийнято у нас в Україні. (Сміється). Віддавав свої десерти на вечері.
- Напередодні свій День народження відзначав головний тренер збірної України Угіс Крастіньш. Напевно, вам, як капітану, довелося солірувати при привітанні?
- Happy Birthday ми не співали, просто поплескали і побажали йому, хто - здоров’я, хто - щастя. Звичайно, подарунок вручили. Він, щоправда, не зовсім спортивний. Точніше, зовсім не спортивний - бочка з віскі. Сподіваємося її відкрити, якщо вийдемо до фінального раунду «Золотої євроліги».
- Яку б оцінку ви самому собі поставили за гру на турнірі в Івано-Франківську?
- Якщо за десятибальною шкалою, то, думаю, я заслужив тверду шістку. Помилок уникнути не вдалося. Десь у відповідальні моменти я не забивав так, як вмію це робити, десь не подавав, десь не робив той прийом, який був потрібен команді. Хвилювання трохи позначалося - все ж це були мої перші ігри в ролі капітана. Мені хотілося показати більше, і я розумів, що люди чекають від мене більшого, оскільки я провів хороший сезон в Італії. Але потрібно враховувати ще й те, що на турнір цього року приїхали досить сильні суперники. Вони теж не давали нам грати так, як хотілося б.
- На ваш погляд, які фактори стали ключовими в перемозі над австрійцями, і чого не вистачило для того, щоб виграти і у збірної Білорусі?
- У матчі з австрійцями відзначу характер команди. Ми добре проявили себе в першій партії, хоча по ходу програвали 18:23. Важливу роль зіграв вихід на подачу Владислава Діденка. Він вибив суперників з прийому, видав два ейса. Ми акуратно, не поспішаючи, за рахунок командних дій, згідно з вказівками тренера, а також завдяки правильній і своєчасній заміні, яку він провів, виграли першу партію, а після камбека так завелися, що зупинити нас було неможливо.
Щодо зустрічі з білорусами, то бажання перемогти у нас зашкалювало, проте деякі хлопці, включно зі мною, не зіграли в свою гру. 21:20 вели в першій партії, але два рази помилилися.
Взагалі, я не вважаю, що сталося щось страшне. Поразки корисні, тому що після них ти робиш якісь висновки. А в разі перемоги мало хто дивиться на помилки. Ми після турніру дуже детально розбирали всі моменти, де помилялися, і відпрацьовували їх на тренуваннях. Команда в трьох партіях провалювала початок, і потім героїчно намагалася врятувати ситуацію - таке, звичайно, допускати не можна!
- Над чим насамперед працювала збірна, готуючись до старту «Золотої євроліги»?
- Найбільше - над переміщенням в захисті й на блоці, так як у дограванні треба завжди забивати, це дуже цінні м’ячі. А на турнірі в Івано-Франківську ми з цим завданням справлялися не завжди. Дуже багато уваги також приділяється прийому, ну і, звичайно ж, з’йому м’ячів на подвійному-потрійному блоці. У Європі, як відомо, гравці дуже швидко переміщаються і тактично правильно вибирають позиції.
- З турецькою збірною ви зустрічалися в торішній кваліфікації чемпіонату світу (програли - 0:3). Яке враження залишив по собі цей суперник і якою інформацією володієте про інші дві команди в нашій групі - Словенію та Нідерланди?
- Турки тоді зіграли свою гру, ми - ні. Можливо, частково позначилося те, що вона для нас вже нічого не вирішувала. Можна було хіба що якісь рейтингові очки заробити, а от шанс вийти з групи ми до того моменту вже втратили. Особисто для мене та гра була дуже корисною, я весь час провів на майданчику, набрався досвіду.
Щодо інших суперників, то ми, відверто кажучи, поки що детально не розбирали жодну команду. Думаю, почнемо саме з Туреччини. Кілька волейболістів зі словенської та голландської збірних грають у чемпіонаті Італії. Я їх добре знаю - дуже серйозні гравці, які вміють вирішувати питання на майданчику. Але, я думаю, в нашій збірній знайдуться виконавці, які зможуть їм гідно відповісти.
- Як би ви відреагували, якби перед стартом торішньої Євроліги вам сказали, що її виграє збірна України?
- Звичайно ж, здивувався б! Дуже рідко бувають такі чудеса, щоби команда вперше заявилася на турнір - і відразу ж його виграла. Але це не випадкова перемога. Була проведена велика робота гравцями, тренерським складом, федерацією, тому все закономірно.
- А який результат буде закономірний цьогоріч, на вашу думку?
- Склад учасників «Золотої євроліги», безумовно, сильніший. За рахунок командних дій ми будемо намагатися вигравати і досягати хорошого результату для України. Усі в рівних умовах, подивимося, як будуть розвиватися події...
- Минулого сезону не переставали вам дивуватися: закінчилася Суперліга - ви поїхали на відбірковий турнір до Сербії за путівкою на чемпіонат світу (U-21), потім уже в складі національної збірної взяли участь у відборі на світовий форум-2018, після чого була Євроліга і фінальна частина молодіжного «світу», за тим, нарешті, ще й Універсіада в Тайбеї. Це якийсь волейбольний Iron Man?
- Називайте, як хочете. (Посміхається). Поки я молодий, у мене є мотивація і енергія, яку я хочу вкласти у волейбол. Уже чотири роки, як я живу в постійному русі, практично без відпустки. Мій організм звик до цього. Поки він буде працювати - я буду вичавлювати з нього максимум, а далі видно буде. Якщо є можливість грати, потрібно цим користуватися.
- А потім, після всіх цих використаних можливостей, ви не лежите де-небудь на пляжі?
- Ні, не лежав, хоча у відпустку дійсно поїхав. Щоправда, лише на тиждень. Тому що хотів зіграти ще один турнір із пляжного волейболу в Україні. Спокійно відпочив чотири дні, а решту три трохи попрацював. Просто загоряти на пляжі і купатися - це не моє. Мій організм вимагав хоча би мінімального навантаження...