Українці втратили шанси потрапити до "Фіналу чотирьох"

Підопічні Угіса Крастіньша втратили реальну нагоду поборотися за путівку до «Фіналу чотирьох» у заключному поєдинку групового раунду.

Всуперед тому, що 2 червня навіть офіційний сайт ЄКВ поспішив назвати збірну Туреччини достроковим переможцем квартету В, насправді ситуація склалася дещо іншою. Бо турецькі волейболісти, поступившись того дня в гостях команді Нідерландів – 2:3, примудрилися зробити це саме з таким рахунком, який залишив шанс посісти перше місце в групі не лише самим «помаранчевим», але й українцям. Щоправда, нашим хлопцям для цього потребувалося зробити велике диво. Бо лише «сухі» перемоги над словенцями в гостях та над тими ж турками в Івано-Франківську, та ще й із якомога більшими відривами в рахунках кожної партії, могли в підсумку вивести до «Фіналу чотирьох» саме підопічних Угіса Крастіньша.

Звісно, загалом цей варіант був із розряду фантастичних, однак перша його складова аж ніяк не виглядала абсолютно невиконаною. Зуміли же наші хлопці вдома здолати словенців, послаблених відсутністю на турнірі кількох провідних виконавців, саме з рахунком – 3:0, то чому б не повторити це і в Маріборі? Проте, хоч як прикро, «синьо-жовті» примудрилися вчергове наступити на граблі числених власних помилок, через що в підсумку взагалі залишилися переможеними...

ГРУПА В. 5-й тур

СЛОВЕНІЯ – УКРАЇНА – 3:2 (25:20, 21:25, 21:25, 25:23, 16:14)

Словенія: Клобучар, Відечник, Детела, Штерн, Козамернік, Жереб; Томан (л), Грібар (л), Шталєкар, Окрогліч. Тренер – Само МІКЛАВЦ.

Україна: Семенюк, Ковальчук, Плотницький (к), Дрозд, Тупчій, Ковальов; Фомін (л), Тевкун, Діденко, Кісілюк, Вієцький. Тренер – Угіс КРАСТІНЬШ.  

Звісно, навіть за відсутності кількох провідних майстрів, словенська збірна не перестала бути однією з найсильніших у Європі. Тому вважати поїздку до справді мальовничого Марібора лише необтяжливою приємною прогулянкою міг лише абсолютний волейбольний невігляс. Вірилося, що наші хлопці до таких не відносяться, тим більше, на кону стояла можливість створити вищезазначене велике диво. Додавала оптимізму й досить упевнена, в цілому, гра підопічних Угіса Крастіньша в обох попередніх двобоях з грізними Нідерландами...

...Однак ближче до екватору стартової партії черезмірне хвилювання окремих наших гравців почало перевтілюватися у великі проблеми в рахунку. Зокрема, не пішло так, як хотілося б, в Іллі Ковальова та Василя Тупчія. Тож Угіс Крастіньш був змушений випустити на заміну Євгена Кісілюка та Володимира Тевкуна. Однак, як виявилося, вже запізно. Ян Клобучар і Джемей Детела у ключові моменти не помилилися, а ще продуктивно відпрацював словенський блок. Тож, хоч як прикро, з надіями залишитися серед претендентів на «Фінал чотирьох» наші волейболісти були змушені розпрощатися вже після першого сету.

Однак це не означало, що не варто було продовжити боротьбу за перемогу у звітному матчі. Тож у другому та третьому сетах, ніби розлютившись на самих себе, Олег Плотницький і компанія впевнено перехопили ініціативу. Капітан збірної (хоча й напомилявся, виконуючи дуже ризиковані подачі) невтомно покривав чужу половину майданчику гарячими «автографами» (у підсумку Плотницький набрав 20 очок). У схожому стилі бомбардував чужий захист Тевкун (у його активі 19 очок). Продуктивно відпрацьовував на блоках Юрій Семенюк. Тож наші вийшли вперед – 2:1, й у доброму настрої розпочали четверту партію...

Проте за рахунку 7:10 наставник господарів паркету Само Міклавц узяв тайм-аут, після якого картина протистояння різко змінилася. Його підопічні значно покращили надійність блоку та прийому, тоді як в українців посипалася маса незрозумілих помилок. Причому, як технічних, так і тактичних. І дві з них, за рахунку 23:23, стали вирішальними.

На жаль, схожа картина спостерігалася і на тай-брейку. Коли українці вийшли вперед – 13:11, словенці не знітилися й примусили «синьо-жовтих» припуститися нових помилок. Тільки цього разу дві останні з них стали фатальними...

НІДЕРЛАНДИ – ТУРЕЧЧИНА – 3:2 (24:26, 25:21, 25:22, 23:25, 15:9)

Що ж, звичайно, програвати завжди прикро. Але не забуваймо, що у групі українській збірній дісталися одні з найсильніших команд континенту. І протистояння з ними, незважаючи на кінцеві результати, це, насамперед, той вкрай необхідній бесцінний міжнародний досвід, який однозначно має допомогти нашим хлопцям якомога продуктивніше підготуватися та якнайкраще виступити у відбірковому турнірі чемпіонату Європи. Якщо невдачі у дебютних змаганнях «Золотої євроліги» трохи пізніше вильються у здобуття путівки до фінальної частини Євроволей – вони, безумовно, були того варті!