Головний тренер жіночої збірної України вірить, що у вирішальних матчах «Золотої Євроліги 2019» все знаходиться в руках його підопічних.
Як відомо, з різних причин наша жіноча національна команда не змогла зібрати оптимальний склад. Тому апріорі максимального результату у груповому турнірі «Золотої Євроліги» від неї не очікували. Але, як кажуть, апетит приходить під час їжі, і дві впевнені перемоги підопічних Гарія Єгіазарова над волейболістками Словаччини та Швеції подарували українським уболівальникам об’єктивну надію. Втім, поразка у гостях від Чехії мала ефект холодного душу. Тож із яким настроєм і надіями підходить до вирішальних поєдинків українська жіноча збірна, розповів її наставник.
Жіноча збірна України-2019 \ фото: cev.eu
- Гаріє Шамоєвичу, у перших двох матчах наша команда показала, що спроможна бути «міцним горішком» навіть за відсутності багатьох визнаних майстрів. Чого ж не вистачило для успіху у Чехії?
- Ми самі не зіграли в свою гру, особливо в атаці. Так, було видно, що суперниці добре розібрали нашу манеру дій, бо підготувалися відповідно. Але ж і ми знали про них усе необхідне та готувалися належним чином. Певно, не вистачило підтримки своїх уболівальників та психологічної врівноваженості.
- Після другої партії, виграної якраз на характері – 29:27, здалося, що нашим дівчатам по силах переломити хід поєдинку…
- Я теж на це сподівався. Але… Взагалі, у протистоянні суперників із приблизно рівними за своїм потенціалом складами багато чого вирішують дрібниці. Виходить, чешкам із ними вдалося впоратися краще.
- У них чудову гру видала Андреа Коссанова. Для вас це стало несподіванкою?
- Ні. Якраз від неї подібної гри я й очікував. Адже Коссанова вже досить досвідчена виконавиця, добре відіграла останній сезон у чемпіонаті Німеччини, де була одним із лідерів «Штутгарта». Це – рівень. Повторюю, просто ми самі не зіграли у свою гру. Зокрема, не пішло в атаці у нашого капітана Анни Степанюк.
- Яке завдання ставите перед своїми підопічними на три заключних матчі?
- Головне – боротися! За кожен м’яч, за кожне очко! І вірити у власні сили. Буквально сьогодні я сказав своїм підопічним, що фізично вони готові добре. А от психологічно… Тут, насамперед, усе залежить від них самих. Ну й, звичайно ж, нам дуже необхідна хороша підтримка вболівальників. Сподіваюся, 8 і 12 червня у запорізькому Палаці спорту «Юність» вона буде саме такою!
